Дмитріюк Карпо

Дмитріюк Карпо Романович (11 жовтня 1885, Костомолоти, Більський повіт, Люблінська губернія — 24 червня 1921, Берестя, Поліське воєводство) — український громадський діяч, педагог. Брат Василя Дмитріюка, племінник архієпископа Російської православної церкви Флавіана (Дмитріюка). 1906 р. закінчив Холмську духовну семінарію[1] та вступив на історико-філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету.

Дмитріюк Карпо Романович
Член Центральної Ради
1917 — 1918
Комісар освіти Холмського губерніального староства УНР, Української держави
1918 — 1919
Народився 11 жовтня 1885(1885-10-11)
Російська імперія:
 Люблінська губернія:
село Костомолоти
Помер 24 червня 1921(1921-06-24) (35 років)
Бересть
Громадянство Російська імперія
 УНР
Друга Польська Республіка
Національність українець
У шлюбі з Наталія
Діти Галя, Наталія
Рідня батько Роман, мати Марія
Професія учитель, громадський діяч
Релігія православний

Громадська діяльність

Член Просвіти. Секретар Товариства холмщаків-українців у Москві. 9 квітня 1917 р. зборами Товариства холмщаків-українців у Москві рекомендований на посаду Холмського губернського комісара[2]. Зустрічався з Михайлом Грушевським в справі організації української адміністрації на Холмщині, Підляшші і Поліссі. На Всенародному з'їзді Холмщини (7-12 вересня 1917) обраний одним з сіми членів Холмського губернського виконавчого комітету, делегатом до Української Центральної Ради[3]. Як представник Холмського виконавчого комітету був на прийомі в гетьмана Павла Скоропадського у справі фактичного приєднання до Української держави південно-західніх повітів Холмської губернії.

Педагогічна діяльність

Працював учителем у Варшаві та Москві. В 1917 помічник Київського губерніального комісару освіти. Перший комісар освіти Холмського губерніального староства (1918–1919). Організатор і керівник вчительських курсів. В 1920 працював у приватній гімназії в Білостоці.

Примітки
  1. http://www.petergen.com/bovkalo/duhov/holsem.html
  2. Український національно-визвольний рух. Березень-листопад 1917 року: Док. і матеріали / Упоряд.: В. Верстюк (керівник) та ін. Інститут історії України НАН України; ЦДАВО України; Дослідний інститут суцасної української історії (Філадельфія). — К.: Видавництво імені Олени Теліги. 2003. -С. 188.
  3. Енциклопедія Українознавства. — Т. 2. К., 1994. — С. 528.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.