Дністровське водосховище

Дністро́вське водосхо́вище  або Га́лицьке мо́ре— таку назву мають два водосховища (головне та буферне) на річці Дністер у Чернівецькій, Хмельницькій і Вінницькій областях.

Дністровське водосховище
Дністровське водосховище
48°36′08″ пн. ш. 26°58′43″ сх. д.
Розташування
Країна  Україна[1]
Регіон Україна[1]
Розташування Чернівецька обл., Хмельницька обл., Вінницька обл.
Прибережні країни  Україна
Геологічні дані
Тип руслове водосховище
Розміри
Площа поверхні 142 км² км²
Висота 121,0 м  м
Глибина середня 21,0 м  м
Глибина макс. 54,0 м  м
Довжина 194 км км
Ширина 1 км км
Об'єм 3,0 км³ км³
Вода
Басейн
Вливаються Дністер
Витікають Дністер
Площа басейну 40500 км² км²
Країни басейну  Україна
Інше
Міста та поселення Новодністровськ
Geonames 709927
Дністровське водосховище (Україна)
 Дністровське водосховище у Вікісховищі

Головне ДВ створене у 1981–1987 за проектом інституту «Укргідропроект». Відповідно до проекту, створ гідровузла Дністровської ГЕС розташовано за 677,7 км від гирла річки Дністра, площа водозбірного басейну до створу становить 40500 км². Норма стоку прийнята як 274 м³/с. Максимальна витрата, на яку розраховано гідровузол — 13260 м³/с.

Гребля Дністровської ГЕС розташована біля м. Новодністровськ Чернівецької області[2].

Основні характеристики
Картосхема Дністровських водосховищ (головного і буферного), Україна[2]
  • нормальний підпірний рівень — 121,0 м;
  • форсований рівень — 125,0;
  • рівень мертвого об'єму — 102,5 м;
  • повний об'єм — 3,0 км³;
  • корисний об'єм — 2,0 км³;
  • площа дзеркала — 142 км²;
  • довжина — 194 км;
  • середня глибина — 21,0 м;
  • максимальна глибина — 54 м.
  • мінералізація води — 350—420 мг/дм³.

Наповнення водосховища здійснювалось з кінця 1981 року до 1987 року, що пояснюється тривалим періодом малої водності.

Водосховище дозволяє здійснювати сезонне регулювання стоку Дністра з переходом на річне і забезпечити зрошення 500 тис. га орних земель. Крім того, вже 25 років населені пункти Молдови і України, розташовані на берегах Дністра від ГЕС до Чорного моря, не страждають від руйнівних дій паводків та весняних льодових заторів.

Основне призначення водосховища — гідроенергетика. Поряд з виробленням електроенергії, забезпечується захист населених пунктів від повеней, водопостачання населення, промисловості та зрошення.

В створі гідровузла водосховища побудована Дністровська ГЕС потужністю 702 МВт.

Дністровське водосховище (буферне)

За 20 км нижче за течією від Дністровської ГЕС-1 біля с. Нагоряни Вінницької області споруджено буферний гідровузол — Дністровське водосховище — буферне[2]:

  • довжина — 19,8 км;
  • повний об'єм — 44,9 км³;
  • площа дзеркала — 6,4 км²;
  • максимальна глибина — 21 м;
  • середня глибина — 6,99 м.

Дністровське водосховище — буферне призначено для вирівнювання попусків з Дністровського водосховища — головного та їхнього впливу на р. Дністер при добовому і тижневому регулюванні потужності Дністровської ГЕС-1.

Гребля буферного водосховища має 12 водоскидних отворів.

Ліворуч від греблі споруджено невелику Дністровську ГЕС-2, потужністю 40,8 МВт.

Буферне водосховище одночасно є нижньою водоймою для Дністровської ГАЕС.

Експлуатація

Експлуатацію Дністровського водосховища — головного та Дністровського водосховища — буферного здійснює Дністровсько-Прутське басейнове управління водних ресурсів[3].

Режим роботи водосховищ визначено «Правилами експлуатації водосховищ Дністровського комплексного гідровузла (ДКГВ)».

У зв'язку з відставанням фактичного водоспоживання від проектного рівня надлишки стоку можуть використовуватись в інтересах будь-якого учасника водогосподарського комплексу за рішенням постійно діючої Міжвідомчої комісії.

З метою запобігання затоплень у нижньому б'єфі ДКГВ середньодобові витрати Дністровської ГЕС (за виключенням паводків) не повинні перевищувати 1000 м³/с.

Екологія
Дністровське водосховище

Зарегульованість Дністра греблями Дністровського та Дубосарського водосховищ в значній мірі змінила режим стоку ріки і, відповідно, гідроекологічну ситуацію, особливо в пониззі Дністра. Щоб відновити екосистеми, які зазнали суттєвих змін у період заповнення водосховища, починаючи з 1988 року, з Дністровського водосховища почали проводити екологічні попуски, які визначаються такими характеристиками:

  • спрямовані на створення умов для розмноження риб, птахів та інших гідробіонтів;
  • повинні збігатися з початком вегетації водяної рослинності, розвитком фітофільних біоценозів, нерестом риби (при температурі води, яка не менше 12 градусів за Цельсієм);
  • тривалі (28—30 днів);
  • забезпечується збільшення витрат в стислі строки до значень 350 м3/с при подальшому їх повільному збільшенні до мінімально необхідних значень 480—500 м3/с та наступним поступовим зниженням скидів. Обсяг води, що потрібен для репродукційного попуску, становить не менше 0,8 км3.

Наступний огляд відповідності екологічних попусків за 7 років вищевказаним параметрам дозволяє оцінити ефективність їх проведення.

Екологічний попуск 1999 року

Тривав з 14 квітня по 16 травня (33 доби). Водність в квітні та травні місяці становила відповідно 142 % та 108 % норми. Основні показники екологічного попуску:

  • середні витрати — 621 м3/с, середньому значенні припливу — 616 м3/с;
  • об'єм витрат — 1771 м3/с, при об'ємі припливу — 1756 млн м3;
  • рівень води у верхньому б'єфі на кінець екологічного попуску 120,94 м. Бс.

Враховуючи високу водність квітня місяця рівень води у водосховищі перевищував НПР практично весь період екопопуску (24 доби) і досягав максимальної позначки 121,96 м. Бс, що призвело до таких негативних наслідків як активізація процесів берегообрушення.

Водночас, збільшення середньодобових витрат до 700—900 м3/с протягом 11 діб (20—30 квітня), а також поступове і тривале зменшення скидів, дозволило забезпечити оптимальні умови для проходження нересту. Проведений аналіз показує, що динаміка та терміни екологічного попуску 1999 року були найбільш оптимальними за останні 5 років спостережень. В результаті попуску відбулось заповнення малих озер, покращений санітарний та екологічний стан у пониззі Дністра.

Екологічний попуск 2000 року

Тривав з 8 квітня по 23 травня (46 діб) і поєднав в собі санітарно-промивочний (8—19 квітня) та репродукційний (20 квітня — 23 травня) попуски. Водність в квітні та травні місяці становила відповідно 153 % та 61 % норми. Основні показники екологічного попуску:

  • середні витрати — 538 м3/с, при середньому значенні припливу — 461 м3/с;
  • об'єм витрат — 2139 м3/с, при об'ємі припливу — 1833 млн м3;
  • рівень води у верхньому б'єфі на кінець екологічного попуску 119,27 м. Бс.

На першій фазі екологічного попуску вдалося забезпечити надходження дністровської води у плавні дельтової ділянки та підтримання необхідних для нересту глибин (0,5 — 0,7 м). Однак, аномально низька водність травня (296 м3/с) не дозволила завершити нерестову фазу екологічного попуску, що призвело до збитків в рибогосподарській галузі Одеської області.

Таким чином, загальна оцінка ефективності екологічного попуску 2000 року значно нижча, ніж у 1999 році.

Екологічний попуск 2001 року

Тривав з 19 квітня до 18 травня (30 діб). Водність в квітні та травні становила відповідно 62 % та 61 % норми. Основні показники екологічного попуску:

  • середні витрати — 419 м3/с, при середньому значенні припливу — 252 м3/с;
  • об'єм витрат — 1086 млн м3, при об'ємі припливу — 652 млн м3;
  • рівень води у верхньому б'єфі на кінець екологічного попуску 118,81 м. Бс.

У результаті екологічного попуску було залито водою близько 85 % всієї площі плавнів. Рівень води в них підтримувався стабільним впродовж всього нерестового періоду, осушення ікри та загибелі риби, що зайшла, на нерест не відмічалося.

Таким чином, екологічний попуск 2001 року в певній мірі позитивно вплинув на екологічний та санітарний стан пониззя Дністра та Дністровських плавнів.

Екологічний попуск 2002 року

Тривав з 9 квітня по 14 травня (36 діб). Водність в квітні та травні місяці становила відповідно 66 % та 67 % норми. Основні показники екологічного попуску:

  • середні витрати — 396 м3/с, при середньому значенні припливу — 298 м3/сек.;
  • об'єм витрат — 1232 млн м3, при об'ємі припливу — 925 млн м3;
  • рівень води у верхньому б'єфі на кінець екологічного попуску 118,30 м. Бс.

Спрацювання водосховища в умовах низької водності негативно вплинуло на проходження нересту в самому водосховищі (відбулось осушення нерестилищ), а також вплинуло на прискорення процесів берегообрушення, які випередили прогнозовані величини.

У зв'язку з вищезазначеним, можна стверджувати, що екологічний попуск з Дністровського водосховища, проведений у 2002 році був неефективним, а на саме водосховище спричинив негативний вплив.

Екологічний попуск 2003 року

Тривав з 21 квітня до 21 травня (31 доба). Водність в квітні та травні становила відповідно 80 % та 64 % норми. Основні показники екологічного попуску:

  • середні витрати — 348 м3/с, при середньому значенні припливу — 258 м3/с;
  • об'єм витрат — 903 млн м3, при об'ємі припливу — 690 млн м3;
  • рівень води у верхньому б'єфі на кінець екологічного попуску 119,15 м. Бс.

Наповнення нерестилищ пониззя Дністра розпочалося 30 квітня, а рівень води стабілізувався 5 травня. Площа нерестилищ, залитих водою, склала 12 тис.га, або 50 % їх загальної кількості, що було недостатнім для повноцінного проходження нересту. Тому екологічний попуск 2003 року можна характеризувати як малоефективний.

Екологічний попуск 2004 року

Тривав з 9 квітня до 9 травня (31 доба). Водність в квітні та травні становила відповідно 49 % та 57 % норми. Основні показники екологічного попуску:

  • середні витрати — 361 м3/с, при середньому значенні припливу — 205 м3/с;
  • об'єм витрат — 976 млн м3, при об'ємі припливу — 548 млн м3;
  • рівень води у верхньому б'єфі на кінець екологічного попуску 117,68 м. Бс.

Скиди, які були проведенні з Дністровського водосховища, не забезпечили надходження дністровської води до більшості заплавних озер. Поряд з малою водністю, основною причиною такого становища стали старі дамби обвалування вздовж траси Одеса—Рені. Загалом залитими водою виявилися лише 60 % нерестових угідь, що дозволяє характеризувати екопопуск 2004 року, як і в попередньому році, малоефективним.

Населені пункти, затоплені Дністровським водосховищем

У Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій та Вінницькій областях в 1981 році підлягали переселенню 63 села. Реально було переселено 22 поселення повністю (2 з них перенесено вище зі збереженням назви) та 1 частково. Переселення торкнулися лише Хмельницької та Чернівецької областей. Було переселено 7486 дворів (50,5 % від усіх припали на Кам'янеччину[4].

Лівий берег (Хмельницька область):

Лука-Врубловецька
Мар'янівка
Віліямівка
Студениця
Бакота
Теремці
Дурняківці (Наддністрянка)
Конилівка
Стара Ушиця (Ушиця (Стара Ушиця)|Ушиця]])
Кривчани (Ушицький каньйон)
Раколупинці (Ушицький каньйон)
Чугор (Ушицький каньйон)
Лоєвці
Малий Берег
Калюс
Горячинці
Великий Берег

Правий берег (Чернівецька область): Атаки
Комарів Яр
Молодове
Кормань (перенесене вище)
Непоротове (затоплено частково)
Молодове
Вишнева

Див. також

Примітки
  1. GEOnet Names Server — 2018.
  2. Водний фонд України: Штучні водойми — водосховища і ставки: Довідник / За ред. В. К. Хільчевського, В. В. Гребеня. — К.: Інтерпрес, 2014. — 164 с. ISBN 978-965-098-2
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 21 травня 2013. Процитовано 11 квітня 2019.
  4. Урядовий кур'єр, 11 жовтня 2011.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.