Лоєвці

Найдавніші археологічні свідчення перебування на території району людей відносяться до доби пізнього Палеоліту (35-10 тис. років тому)

Археологічні розкопки, що відбувалися у 20 ст. виявили сотні стоянок та курганів племінних культур в околицях Лоєвців. Частими на стоянках були знахідки кремнієвих інструментів та зброї, які виготовлялись з каменю на місцевих берегах Дністра.

Також зустрічались значні поклади кераміки та глиняних скульптур, у тому числі ліпного трипільського розписного посуду (IV—III тис. до н. е.)[1].

Перші згадки про село Лоєвці у церковних реєстрах зафіксовано з 15 століття, у 16 — 17 ст. село належало роду Лоєвських[2].

У 1702 році жителі села брали участь у повстаннях проти поміщиків[3].

У радянські часи — центр сільської Ради, за 28 км від районного центру і за 50 км від залізничної станції Кам'янець-Подільський. Сільраді були підпорядковані хутори Березівка та Пижівка з прилеглими територіями.

До приєднання Буковини у 1940 році межею села по Дністру був кордон з Румунією.

Наявність кордону була причиною малої смертності у Лоєвцях під час Голодомору. Радянська влада приховувала геноцид перед іноземцями, тому сусідство з Румунією врятувало більшість населення.

Через сприятливу продовольчу ситуацію у село массово приходили голодуючі. Також до села вів підпільний підземний тунель з ближнього хутора Пижівка, по якому транспортували їжу та пересувались люди.

Під час Другої світової війни село було окуповане німецькими військами, молодих жителів села вивозили на примусові роботи остарбайтериами.

На війні, у лавах Червоної Армії загинули десятки жителів села у боротьбі проти нацизму.

Село було відоме найбільшим в Новоушицькому районі колгоспом ім. Жданова, який обробляв 3,1 тис., га орної землі. Виробничий напрям господарства — зернові і технічні культури, м'ясо-молочне тваринництво.

Допоміжні галузі виробництва: бджільництво, овочівництво, садівництво, виноградарство і шовківництво. Колгосп вирощував високі врожаї тютюну (в середньому 14,6 цнт з га).

В селі існували — восьмирічна школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, майстерня побутового обслуговування.

Після затоплення населення села мігрувало у прилеглі села Березівку та Пижівку та інші населені пункти Хмельницької області та України.

Лоєвці на фрагменті карти Подільської губернії кінця 19 ст

Кліматична зона — Континентальний клімат

Природна зона — Лісостеп

Прилеглі до Лоєвців території є складовою частиною Подільських Товтр.

Саме село знаходиться у Дністровському каньйоні.

Після створення Дністровської ГЕС на схилах Дністровського каньйону відбулась рекультивація та відновлення місцевих лісів.

Тут проживають занесені у Червону книгу України види тварин та рослин. На плато в околицях Березівки та Пижівки наявний ареал рідкісних польових та лугових рослин.

У водосховищі займаються любительським виловом риби. Також в околицях розвиваються відпочинкові бази та яхт-клуб.

В селі народився Созанський Вадим Андрійович (1909—?) — український архітектор.