Довнар Геннадій Станіславович
Довнар Геннадій Станіславович — український письменник і публіцист.
Довнар Геннадій Станіславович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився |
8 липня 1925 село Брияльове Березинський район, Мінська область, Білорусь | |||
Помер |
18 грудня 2009 (84 роки) Луганськ | |||
Поховання | Луганськ | |||
Країна |
СРСР Україна | |||
Діяльність | Письменник, публіцист | |||
Alma mater | Одеський національний університет імені І. І. Мечникова | |||
Нагороди | ||||
|
Біографія
Народився 8 липня 1925 року в Білорусі.
Закінчив філологічний факультет Одеського державного університету.
Учасник Другої світової війни.
З 1950 по 1954 рік працював учителем української мови та літератури в середній школі № 16 міста Луганська. Потім перейшов на журналістську роботу і з 1958 по 1983 рік був головним редактором Луганського обласного телебачення.
Член НСП України з 1964 року. З 1983 по 1988 роки — відповідальний секретар Луганської організації СПУ.
Писав українською та російською мовами.
Автор повістей «Коли серця запалити» (1952), «У шахтарську сім'ю» (1958), «Друзі поруч»(1961), «Повернення» (1976); романів «Людина, яка воскресла» (1966), «Головченки» (1975, 1985), «Дорога без кінця» (1980, 1985), «Делись огнем» (1985); документальних повістей «На бистрині» (1968), «Іванко-Дивосил» (1975), «Луганці» (1994), «Христофор воскрес» (1997), «Горячий экран» (1997), а також щоденників «Моя желанная неволя». «Зов разума» (2000) та інших творів.
Помер 2009 року в Луганську.
Відзнаки та нагороди
Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ст., Слави 3-го ст. та «За мужність», медалями і Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Почесний громадянин Луганська.
Твори
- Довнар Г. С . У шахтарську сім'ю . — К.:Держ. вид-во худож. літ., 1958 . — 93 с.
- Довнар Г. С. Друзі поруч. — :Луг. обл. вид-во, 1960 . — 174 с.
- Довнар Г. С. Людина, яка воскресла . — К.:Радянський письменник, 1966 . — 240 с.
- Довнар Г. С. На бистрині. — Донецк: Донбас, 1968 . — 87 с. Довнар, Г. Большая судьба : Очерки из истории Ворошиловградского завода угольного машиностроения А. Я. Пархоменко . — Донецк: Донбасс, 1972 . — 163 с.
- Довнар Г. С. Дорога без кінця . — К.:Радянський письменник, 1980 . — 272 с.
- Довнар Г. С. Мины падают в цель . — Донецк: Донбас, 1981 . — 160 с.
- Довнар Г. С. Знак человечности . — Донецк: Донбас, 1990 . — 175 с.
- Довнар Г. С. Гарячий екран . — Луганск: Світлиця, 1997 . — 240 с.
- Довнар Г. С. Христофор воскрес . — Луганск: Світлиця, 1997 . — 248 с.
- Довнар, Г. С. Отцы и правнуки Луганска : история города в лицах Луганск: Світлиця, 2000 . — 264 с.
- Довнар Г. Зов разума . — Луганск: Світлиця, 2000 . — 164 с.
- Довнар Г. С. Я — Земля! . — Луганск, 2001 . — 156 с.
- Довнар Г. С. Делись огнем . — Луганск: Янтарь, 2005 . — 302 с.
- Довнар, Г. С. Я — гражданин . — Луганск: Світлиця, 2006 . — 116 с.
Джерела
- Сайт Національної спілки письменників
- Сайт Луганської обласної бібліотеки
- Біографія Довнара
- Інтернет-ресурс «Луганськ. Коментарі»[недоступне посилання з травня 2019]
- Жайвори над Луганщиною : Літературні портрети членів Луганської обласної організації Національної спілки письменників України : В 2- ч. — Ч. 1 . — Луганськ: Світлиця, 2004 . — 352 с.
- Співець Донбасу . — Луганськ: ОУНБ им. Горького, 2005 . — 33 с.
- Богарада М. Вітворив правду життя // Наша газета. — 1997. — 15 лист.
- Лисак М. Робітничий характер // Донбас. — 1976. — № 5. — С. 113–119
- Пліско Г. Пам'ять, що стукає в серце // Прапор перемоги. — 1980. — 13 серп.
- Довнар Г. Слушайте, внуки и правнуки! //ИЗВЕСТИЯ ЛУГАНЩИНЫ . — 2005 . — № 1 . — С. 1
- Геннадию Станиславовичу Довнару — 80 лет//СОВЕТСКАЯ ЛУГАНЩИНА . — 2005 . — 29 июня (№ 20) . — С. 14
- Життєвими стежками — разом зі словом //НАША ГАЗЕТА . — 2005 . — 7 липня (№ 90)-30 грудня (№ 91)
- Чайка Л. Всегда на передовом огненном рубеже //ЛУГАНСКАЯ ПРАВДА . — 2005 . — 9 июля (№ 75) . — С. 1
- Геннадий Довнар стал обладателем почетного знака «За заслуги перед Луганском» //ЖИЗНЬ ЛУГАНСКА . — 2005 . — 13 июля (№ 28) . — С. 2
- Плиско Г. Разговор с потомками //ЖИЗНЬ ЛУГАНСКА . — 2005 . — 20 июля (№ 29) . — С. 17
- «За заслуги перед Луганском» //РАКУРС-плюс . — 2005 . — 13 июля (№ 26) . — С. 24
- Летописец родного края //СКОРАЯ ПОМОЩЬ . — 2006 . — № 2 . — С. 1, 3
- Орлова, В. О чем рассказали старые тетради //ЭКСПРЕСС-НОВОСТИ . — 2006 . — № 36 . — С. 2
- Читать нельзя не читать //РАКУРС-плюс . — 2007 . — № 17 . — С. 4