Доказ (логіка)

Доказ, доведення — визначення істинності твердження шляхом встановлення його необхідного зв'язку з іншими твердженнями, прийнятими за істинні. Доведення полягає у висуненні тези (положення, що доводиться), всіх інших можливих гіпотез і підшукуванні аргументів — істинних тверджень, що впливають на ймовірність гіпотез. Доведення закінчене, якщо жодна гіпотеза, крім тези, неможлива. Доведення буває пряме, якщо істинність тези безпосередньо випливає з аргументів, і непряме, якщо доводиться хибність альтернативних гіпотез. Поняття Доведення для кожної теорії вказує на способи, якими аргументи пов'язуються з гіпотезами, й залежить від характеру знань, підсумованих у теорії. Встановлювані формальною логікою правила Доведення загальнозначимі лише в тому розумінні, що порушення їх неприпустиме. Доведення є суто формально-логічним, якщо теза доводиться тільки засобами формальної логіки. Таке Доведення вимагає формулювання тез формалізованою мовою логіки у вигляді правильно побудованих формул (п. п. ф.). Тоді при аксіоматичній побудові Доведенням називається скінченна послідовність, що складається з однієї або більше п. п. ф., якщо кожна п. п. ф. в послідовності є або аксіомою, або безпосередньо виводиться за одним з правил виводу з попередніх п. п. ф. послідовностей. Доведення пов'язане з практикою, яка визначає не тільки істинність аргумента, а й передумови його застосування й використання в розвитку наукових знань.