Домашин
Дома́шин — село в Україні, у Закарпатській області, Ужгородському районі. Населення становить 550 осіб. Орган місцевого самоврядування — Солянська сільська рада, якій підпорядковані села Сіль та Домашин.[2]
| село Домашин | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район/міськрада | Ужгородський район |
| Громада | Костринська сільська громада |
| Рада | Солянська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1550-ті |
| Населення | 550 |
| Поштовий індекс | 89021 |
| Телефонний код | +380 03135 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°58′09″ пн. ш. 22°33′07″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
349 м[1] |
| Водойми | потічок Домашин |
| Відстань до обласного центру |
55,4 км |
| Відстань до районного центру |
13,2 км |
| Найближча залізнична станція | Соля |
| Відстань до залізничної станції |
2 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 89021, Закарпатська обл., Великоберезнянський р-н, с. Сіль, буд. 69[2] |
| Сільський голова | Опаленик Василь Юрійович[2] |
| Карта | |
  Домашин | |
 Домашин | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Назва
Існує така легенда про походження назви села: Колись давно на місці села жила жінка, у неї був один-єдиний син, якого вона дуже любила. Сталося так, що його забрали на війну, з якої він, на жаль, не повернувся. З горя жінка збожеволіла і ходила по селу і питала «чи дома син?». Пройшло багато років, жінка постаріла, у неї випав зуб і питання про сина звучало так: « чи дома шин?», після цього село й назвали Домашин. Ймовірно, назву село отримало від прізвища Шолтиса або від назви урочища.
Географія
Село розташоване у долині потічка Домашин, що впадає в річку Уж.
Історія
Село заснував шолтис з переселенцями у 1550-х роках.
Населення
Протягом 1567—1751 років чисельність населення коливалася в межах 19 родин. У 1599 році спостерігалося вимирання населення через невідому й донині хворобу. За переписом населення 1851 року населення Домашина складало: 192 греко-католики та 16 юдеїв.[3]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 576 осіб, з яких 268 чоловіків та 308 жінок.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 507 осіб.[5]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,45 % |
| російська | 0,36 % |
| білоруська | 0,18 % |
Церква святого архістратига Михаїла
Попередниця сучасної церкви святого архістратига Михаїла була споруджена в селі у 1751 році. Вона була з трьома дзвонами та прикрашена старими мальованими образами. У 1830 році в церкві було вже три дзвони, відлиті у м. Ґеївцях майстром Немешем Ласло Шандором. 1907 року відбулася реконструкція церкви і можливо тоді, зі старої взято найменший з трьох дзвонів та встановлено на вежу-дзвінницю нової. Стіни були обшиті вертикально дошками та декоровані ромбами з дощечок. Вежа каркасної конструкції з вікнами-голосницями вкрита чотирисхилим наметом з невеликим бароковим завершенням. Вівтарна частина — п'ятистінна з круглим віконцем на кожній стіні. Всередині бабинець та нава складають один об'єм. Іконостас — з початку XX століття. Поверх старих ікон прикріплено нові на полотні. На образі святого Миколи є дата — «AΩЛГ (1833) місяця марта».[7]
До 1946 року храм належав українській греко-католицькій церкві. З приходом радянської влади, греко-католицький храм відібрали та передали у користування московського патріархату, який утворився на теренах Закарпаття після закінчення другої світової війни.[3]
У 2007 році місцевою релігійною громадою було прийнято рішення збудувати в селі нову церкву, але не на новому місці, а на старому, де раніше стояла попередниця. Кам'яна мурована церква була збудована над дерев'яною церквою, «поглинувши» її. У 2011 році вона була освячена на честь святого Архістратига Михаїла. Коли будівництво було завершено, дерев'яну церкву всередині кам'яного храму розібрали і винесли на сміття. Дерев'яна церква перестала існувати.[8] Сучасна дерев'яна церква належить до малих церков, що нагадує форму мурованих базилічних церков. Вежа в неї каркасної форми з вікнами-голосниками, вкрита чотирисхилим наметом з невеликим бароковим зміщенням.
Новозбудований храм належить місцевій православній релігійній громаді святого Михайла Великоберезнянського благочиння Мукачівської єпархії УПЦ (МП).[9] Парохом церкви є протоієрей Олександр Пилип.[10]
Туристичні місця
- потік Домашин
- водоспад
- хребет Стінка
Примітки
- Прогноз погоди в с. Домашин
- Солянська сільська рада
- Московські Іуди викрали церкву в закарпатському селі Домашин (фото)
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- Сирохман М. Домашин… Церква св. арх. Михайла… — С. 94.
- Разрушенная церковь в селе Домашин (рос.)
- Реєстр релігійних громад
- Великоберезнянське благочиння
Джерела
- Сирохман М. Домашин Великоберезнянський район. Церква святого архістратига Михайла (1907) // Церкви України: Закарпаття / М. Сирохман. — Львів : МС, 2000. — С. 94.
- Слободян В. Дерев’яна церква св. Михаїла 1907 р. // Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель / М. Сирохман. — Львів : Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996. — Т. 4. — С. 86.