Домбровський Іван Петрович

Народився 6 березня 1947 року в селі Цеханівка Чорнянського району Одеської області[1].

1964—1965 рік — навчання у професійно-технічному училищі. У 1965—1966 роках працював електрозварником в Одеському судноремонтному заводі. Проходив строкову військову службу у 1966—1968 роках[2]. З 1968 по 1971 роки працював електрозварником на різних підприємствах.

У 1971—1976 роках — державний нотаріус у Кельменецькій державній нотаріальній конторі[3].

1975 — закінчив юридичний факультет Одеського державного університету імені І. І. Мечникова[4]. У 1976 році був обраний народним суддею Сокирянського районного народного суду Чернівецької області. А у 1982—1991 роках — голова Сторожинецького районного народного суду.

Від 1991 по 1997 рік працював суддею Чернівецького обласного суду[4].

1997 року обраний суддею Верховного Суду України. З 2003 року — секретар Пленуму Верховного Суду України[3].

У листопаді 2005 року VII з'їздом суддів України був призначений суддею Конституційного Суду України, склав присягу 4 серпня 2006 року. На спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України його було обрано Головою Конституційного Суду України на період 2006—2007 років[5].

Незабаром після свого обрання головою Домбровський заявив, що не збирається перетворювати Конституційний суд в арбітра в суперечках між президентом, урядом і парламентом країни, незважаючи на велику кількість справ, що знаходяться в провадженні за їх поданням. За його словами, КС не повинен виносити рішення поспіхом, оскільки в кожному випадку потрібна тривала процедура розгляду справи з отриманням висновків експертів, вчених, міжнародних організацій[6].

Припинив повноваження судді Конституційного Суду 9 вересня 2010[1].

• ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016) — за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу[7];

• орден «За заслуги» ІІІ ступеня (22 червня 2007) — за вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня Конституції України[8];
• заслужений юрист України (вересень 2002) — за вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю;
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України[9];
• Почесна грамота Верховної Ради України[9];
• відзнака Верховного Суду України «За вірність закону»;

• Почесний доктор Одеської національної юридичної академії (2 лютого 2007).

• Н. Є. Басько. Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — С. ?. — ISBN 978-966-02-4457-3.