Доменіко Морфео

Народився 16 січня 1976 року в місті Пешина. Вихованець футбольної школи клубу «Аталанта». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1993 року в основній команді того ж клубу, в якій провів чотири сезони, взявши участь у 83 матчах чемпіонату.

1997 року за 8,5 мільярдів лір перейшов до «Фіорентини», де в дебютному сезоні провів у чемпіонаті 24 матчі, забивши 5 голів. Молодий півзахисник зацікавив керівництво «Мілана», до складу якого Доменіко приєднався на умовах оренди влітку 1998 року. У складі головної команди «россонері» виходив на поле лише епізодично, проте за результатами сезону 1998–99 здобув свій, як згодом з'ясується, єдиний титул чемпіона Італії.

Після повернення з Мілана у «Фіорентині» не затримався, першу половину сезону 1999–2000 провів в оренді у «Кальярі», а другу — у «Вероні», також на орендних умовах. Втім, до завершення контракту з «Фіорентиною» встиг відіграти за флорентійську команду ще 25 матчів у різних турнірах, а також пограти на умовах оренди за рідну «Аталанту» (у першій половині 2001 року).

Влітку 2002 року на правах вільного агента уклав контракт з «Інтернаціонале», в якому протягом сезону 2002-03 був здебільшого гравцем резерву. Тож наступний сезон Морфео розпочав вже у «Пармі», яка орендувала гравця. Рівень гри Доменіко задовольнив тренерів «Парми», і влітку 2004 клуб викупив його контракт в «Інтера». Відтоді відіграв за «Парму» ще чотири сезони.

Протягом 2008—2009 років захищав кольори клубів «Брешія» та «Кремонезе».

Завершив ігрову кар'єру у нижчоліговому напівпрофесійному «Сан-Бенедетто-деї-Марсі», за команду якого виступав протягом 2010—2011 років.

1991 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 13 іграх на юнацькому рівні (за команди різних вікових категорій), відзначившись 8 забитими голами.

Протягом 1995–1997 років залучався до складу молодіжної збірної Італії. На молодіжному рівні зіграв у 7 офіційних матчах, забив 1 гол. У складі «молодіжки» був учасником молодіжного Євро-1996. У фінальному матчі цього турніру проти однолітків з Іспанії реалізував вирішальний 11-метровий у серії післяматчевих пенальті, чим приніс своїй команді титул континентальних чемпіонів. Того ж 1996 року був учасником Олімпійських ігор в Атланті, де взяв участь у двох з трьох ігор італійців на груповому етапі, який «лазурові» подолати врешті-решт не змогли.

• Чемпіон Італії (1):

«Мілан»: 1998–99

• Чемпіон Європи серед молодіжних команд:

Італія (мол.): 1996

• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Статистика на сайті www.tuttocalciatori.net (італ.)
• Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. (італ.)