Італійська ліра

Символ ліри

Символом італійської ліри є стилізоване написання латинської букви 'L', яка є першою в слові libra — назви давньоримської міри ваги. Крім стилізованого написання часто використовується і звичайне L. Від лібри походить й інша міра ваги — фунт, саме тому схожий символ має валюта Великої Британії — фунт стерлінгів, відмінність полягає лише в тому що символ ліри має дві горизонтальні лінії поверх букви L а фунта одну. Такі ж символи мають колишні валюти Мальти та Кіпру.

Від міри ваги походить й назва валюти.

Вперше ліра як грошова одиниця випускалася в 1807-1814 роках в Наполеонівському Королівстві Італія.

Золота монета номіналом 100 лір 1864 року карбування, із зображення Віктора Емануїла II. Містить 29,0323 грами золота.

Відновлення карбування італійської ліри відбулося в 1861 році, після об'єднання італійських земель в нове Королівство Італія під владою Савойської династії. Були випущені монети номіналом 1, 2 і 5 сентесимо з міді, 50 сентесимо, 1, 2 і 5 лір з срібла та 10 і 20 лір із золота. Наказом від 24 серпня 1862 всі монети колишніх італійських держав були замінені лірою із вмістом 0,290323 г чистого золота або 4,5 г срібла, тобто аналогічно іншим монетам Латинського монетного союзу. Пізніше до цих номіналів були додані монети в 10 сентесимо (мідь), 20 сентесимо (спочатку срібло, а потім мідно-нікелевий сплав), 5, 50 і 100 лір (золото). Після Першої світової війни монети в 50 сентесимо, 1 і 2 ліри почали карбувати з нікелю, а в роки Другої світової війни — з нержавіючої сталі. Монети номіналом в 5, 10 і 20 лір випускалися зі срібла. Після Другої світової війни через сильну інфляцію сентесимо більше не випускали, і найдрібнішим номіналом стала монета в 1 ліру.

Монета 500 лір 1960 р. Срібло 835 проби, вага 11.04 г. На аверсі зображення кораблів Колумба.

18 серпня 1926, під час правління Беніто Муссоліні, був встановлений офіційний курс італійської ліри відносно британського фунта на рівні 90 лівр за 1 фунт, однак реально на ринку його курс доходив до 140-150 лівр за фунт. Різниця між офіційним і ринковим курсом викликала ряд проблем в економіці. У 1927 ліра була прив'язана до долара США на рівні 19 лівр за 1 долар. Цей курс тривав до 1934 року, причому паралейно існував ще й так званий «туристичний» курс на рівні 24,89 лівр за долар. В 1939 «офіційний» курс становив 19,8 лівр за долар.

Після вторгнення союзників до Італії в червні 1943 року було встановлено курс обміну в 120 лір за 1 долар (480 лір за 1 фунт). В німецьких окупованих зонах існував курс 10 лір за 1 райхсмарку. Після війни вартість ліри коливалася і з заснуванням Бреттон-Вудської валютної системи у листопаді 1947 була зафіксована на рівні 575 лір за долар. Після девальвації фунта, Італія 21 вересня 1949 опустила свою валюту до 625 лір за долар. Цей курс зберігався до скасування Бреттон-Вудської системи на початку 1970-х років.

У 1979 році Італія приєдналася до Європейського механізму регулювання валютних курсів (ERM) за яким ліра була прив'язна до європейської центральної грошової одиниці ЕКЮ з можливістю коливання на не більше 6 %. З 1 січня 1999 року в безготівкових розрахунках, а з 1 січня 2002 і в готівковому обігу, італійська ліра була замінена на Євро з курсом обміну 1936,27 лір за 1 євро. Обмін монет та банкнот ліри на євро тривав до 6 грудня 2011.

Нижче подані зображення монет італійської ліри деяких років випуску.

Італійська ліра в другій половині XX століття мала порівняно «м'який» валютний курс по відношенню до інших валют. Так, з 1960 по 1998 рік вона зміцніла відносно грецької драхми на 72 % але ослабла відносно іспанської песети на 12 %, британського фунта на 58 %, французького франка на 134 %, американського долара на 168 %, австрійського шилінга на 489 %, німецької марки на 565 % та швейцарського франка на 740 %.[1]

Графік валютного курсу італійської ліри відносно німецької марки в 1955—1998 рр. (к-сть лір за 1 марку)

• Банк Італії (італ.) -(англ.)