Домра

Відомості про домру в Росії збереглися у старовинних палацових записах і в лубочних картинках. Гравці на домрі називалися домрачеями. У сучасній українській мові виконавець на домрі зветься домристом. У середньовічній Русі вона була основним інструментом народних музикантів і акторів-скоморохів. Скоморохи ходили по селах і містах і влаштовували веселі вистави, в яких часто дозволяли собі небезневинні жарти над боярами і церквою. Це викликало гнів як світської, так і церковної влади і в XVII столітті їх почали засилати або страчувати. Так само страчували і домри. Вона зникла.

З другої половини XVII століття до початку XX століття на Середньому і Північному Уралі в російських селищах існував торнабой — компактний восьмиструнний щипковий інструмент, подібний домрі та українській бандурі. Інструмент, судячи з описів, володів вісьмома латунними струнами, три з яких розташовувалися на грифі, а п'ять — на корпусі інструменту овальної форми.

В 1896 року студент Василя Васильовича Андреєва знайшов поламаний інструмент в стайні. Його прийняли за домру, про яку згадувалося в російських документах. Андреєв удосконалив інструмент і ввів до Оркестру російських народних інструментів. Пізніше дослідники прийшли до думки, що інструмент вірогідно був різновидом балалайки.

Пізніше в 1908 році Г. Любимов в Москві створив варіант домри з чотирма струнами.

Триструнна домра широко розповсюджена в Росії, на відміну від чотириструнної.

В Україні, на відміну від Росії широко розповсюджена виключно 4-струнна домра, яка не має широкого розповсюдження в Росії. 4-струнна домра замінила мандоліну і в деяких районах скрипку в народному побуті.

Факт, що 4-струнна домра не побутує в Росії та була створена лише в XX столітті викликає чимало дискусій в Україні. Гра на російському народному інструменті, на якому в Росії не грають і який не має розповсюдження, породило в професора Київської консерваторії — М. Прокопенка в 1974 році думку перейменувати інструмент в ладкову кобзу. Ця думка тоді не дістала підтримки, але після 1991 року набирає популярності.

Останнім часом Кафедра народних інструментів Київської консерваторії використовує партію інструментів, які відрізняються лише художньою інкрустацією від 4-струнної домри. Цей інструмент називають ладковою кобзою.

Інструменти виготовляють в різних розмірах — піколо, прима, альт, тенор, бас та контрабас. Діапазони інструментів:

3-струнні домри

• Піколо (Piccolodomra) : h¹ e² a² [2]
• Пріма (Primdomra) : e¹ a¹ d² [3]
• Сопрано (Soprandomra ): h e¹ a¹ [4]
• Альт (Altdomra) : e a d¹ T [5]
• Тенор (Tenordomra) : H e a [6]
• Бас (Bassdomra) : E A d [7]
• Контрабас (Kontrabassdomra (minor)): E₁ A₁ D Tabulatur siehe [8]
• Контрабас (Kontrabassdomra (major)): A₁ D G Tabulatur [9]

4-струнні домри

• Пріма (Primdomra) : g¹ d¹ a¹ e²
• Альт (Altdomra) : c g d a
• Тенор (Tenordomra) : g d a e
• Бас (Bassdomra) : c g d a
• Контрабас (Kontrabassdomra (minor)): E₁ A₁ D G

• М. Т. Лисенко
• М. Михеєв
• Г. Казаков
• Т. Вольська
• Л. Шорошева
• Ю. Яценко
• В.Г. Соломін
• А.С. Сом
• С. Колесник

• Бортник Е. Формирование и развитие домрового искусства: Автореф. дисс. ...канд. искусствоведения. - К., 1978
• Лысенко М., Михеев Б. Школа игры на 4-струнной домре. — К., 1989
• Давидов М. Народні музичні інструменти України в період національного відродження // Проблеми розвитку академічного народно-інструментального мистецтва в Україні. — К., 1998
• Литвинова О. Віртуоз домри // УМГ. - 1997. - Жовт.-груд.
• А.Муха Домра // Українська музична енциклопедія / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006. — Т. 1. — C. 641