Домінґо Бордолі

Домінго Луїс Бордолі Кастеллі (Фрай Бентос, Ріо Негр, 21 липня 1919 — 29 листопада 1982) — уругвайський письменник, літературознавець і професор літератури, член Ґенерації '45.[1]

Домінґо Бордолі
Псевдо Luis Castelli
Народився 21 липня 1919(1919-07-21)
Фрей Бентос, Уругвай
Помер 29 листопада 1982(1982-11-29) (63 роки)
Країна  Уругвай
Діяльність письменник, літературний критик, педагог
Знання мов іспанська
Членство Ґенерація '45 (Уругвай)
Жанр оповідання і есей

Життєпис

Народився у Фрая-Бентос у родині італійських еміґрантів, які прибули до Уругваю наприкінці XIX століття. Провів свої перші роки та юність у Мерседесі, Соріано, поки в 1940 не оселився в Монтевідео. Давав уроки в звичайних інститутах та на рівні середньої освіти, а коли в 1949 був створений Педагогічний інститут Артіґаса в Монтевідео, працював викладачем літератури, разом з Карлосом Реаль де Азуа, Хосе Педро Діасом та іншими. [2]

Був престижним есеїстом та співредактором журналу "Асір" (1949). [3]

До цієї групи також входили Вашингтон Локхарт, Артуро Серхіо Віска, Хуліо Сесар да Роза та Ґвідо Кастільо, серед інших.[2] Писав прологи, нариси та літературну критику в "Ель-Паїс" та "Ель-Сьюдадано".

У 1946 став переможцем конкурсу, організованого тижневиком "Marcha" з новелою «La Pradera».[4] [5]

Використовував псевдонім Луїс Кастеллі для публікації деяких книг та статей.[6]

Перша збірка творів "Senderos solos fue" вийшла у серпні 1960 у видавництві "Ediciones Asir" (журнал Asir). У цій книзі, написаної під псевдонімом "Луїс Кастеллі" він зібрав одинадцять історій, які опублікував у пресі, плюс "El entierro".[2]

Будучи католиком, організовував літературні та товариські зустрічі у своєму будинку на вулиці Кокімбо, що в районі Ла-Комерсіал у Монтевідео, куди завітали його студенти та інші письменники, такі як Лібер Фалько. Андерсен Банчеро свідчив про ці зустрічі на перших сторінках свого роману "Los regresos".[2]

П'єси
  • Senderos Solos, cuentos. Montevideo: Ediciones Asir, 1960.
  • Vida de Juan Zorrilla de San Martín. Montevideo : Concejo Departamental de Montevideo, Dirección de Artes y Letras, 1961.
  • Los Clásicos y Nosotros, ensayos. Montevideo: Ediciones de la Banda Oriental, 1965.
  • Antología de la Poesía Uruguaya Contemporánea (1966).

Список літератури
  1. La República (6 de agosto de 2006). La voz interior y otros cuentos. Процитовано 21 de julio de 2012.
  2. Raviolo, Heber (1990). Prólogo a Senderos solos, de Domingo Luis Bordoli. Ediciones de la Banda Oriental.
  3. Brando, Oscar (30 de noviembre de 2007). Antimodernismo y conciencia política: Asir la tradición. El País. Архів оригіналу за 1 de diciembre de 2008. Процитовано 21 de julio de 2012.
  4. Real de Azúa, Carlos (1964). Antología del ensayo uruguayo contemporáneo (pdf) II. Montevideo, Uruguay: Departamento de Publicaciones de la Universidad de la República. с. 502–505. Архів оригіналу за 20 de febrero de 2014. Процитовано 21 de julio de 2012.
  5. Faggiani Domínguez, Marisa. Senderos Solos, los demonios de un «clásico». Ministerio de Educación y Cultura de Uruguay. Архів оригіналу за 4 de marzo de 2016. Процитовано 21 de julio de 2012.
  6. Rela, Walter (2002). Personalidades de la cultura en el Uruguay. Montevideo, Uruguay. с. 79-80.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.