Середня освіта

Сер́едня осв́іта — система середніх шкіл, навчально-виховних закладів для молоді, що закінчила початкову школу, яка дає або загальну, або професійну (спеціальну) освіту та право продовжувати навчання у вищих школах.

Загальна середня освіта — цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності. [1]

Рівні загальної середньої освіти

Повна загальна середня освіта має три рівні освіти:

  • початкова освіта тривалістю чотири роки;
  • базова середня освіта тривалістю п’ять років;
  • профільна середня освіта тривалістю два роки.

Напрями профільної середньої освіти

Здобуття профільної середньої освіти передбачає два спрямування:

  • академічне — профільне навчання на основі поєднання змісту освіти, визначеного стандартом профільної середньої освіти, і поглибленого вивчення окремих предметів з урахуванням здібностей та освітніх потреб здобувачів освіти з орієнтацією на продовження навчання на вищих рівнях освіти;
  • професійне — орієнтоване на ринок праці профільне навчання на основі поєднання змісту освіти, визначеного стандартом профільної середньої освіти, та професійно орієнтованого підходу до навчання з урахуванням здібностей і потреб учнів.[2]

Диференціація середнього шкільництва

В Україні до 18 століття не було виразної різниці між нижчими, середніми і високими школами; також не було поділу поміж загально-освітніми та спеціальними. До типу середнього шкільництва наближалися братські школи, колеґії та школи єзуїтів, василіян, піярів. З кінця 18 ст. основним типом загально-освітніх шкіл були гімназії. Паралельно існували реальні училища та реальні гімназії.

Закритими виховно-навчальними закладами в кінці 18 — у першій половині 19 століття були пансіони. Середнє шкільництво для дівчат включало гімназії, ліцеї, єпархіальні училища й інститути благородних дівчат (див. жіноча освіта). Неповними загально-освітніми школами вважалися прогімназії; православні духовні семінарії в основному були також загально-освітні.

З різних типів професійних середніх шкіл на Центральних і Східних Землях найбільш були поширені комерційні, мистецькі й духовні; на Західній Україні — педагогічні (докладніше дивись професійна освіта). Мовою навчання на українських землях в Російській Імперії була лише російська; у Галичині й на Буковині — переважно українська, на Закарпатті — угорська.

За роки української державності проведено часткову українізацію середного шкільництва, зокрема гімназій, — натомість воєнні події перешкодили здійснити проект про 12-річну «єдину трудову школу», у якій 9 — 12, класи (колеґія) мали завершувати загальну середню освіту.

12 річна середня освіта

Подовження терміну середньої освти з 10 до 12 років пов'язується з "Новим курсом"[джерело?] Ф. Рузвельта. Причиною такого подовження було запобігання виходу на ринок праці випускників середніх шкіл, що мало знизити рівень безробіття в економіці. З цією ж метою адміністрація Ф. Рузвельта запровадила "молодіжну політику", в рамках якої для молоді вигадувалися заняття ("трудові табори"), які б відволікали молодь від пошуку зайнятості.

Середня освіта в СРСР

Середня освіта в УРСР

За радянської влади середнє шкільництво зазнало корінних змін. Система так званої єдиної трудової школи, як складової частини соціалістичного виховання (вироблена для УРСР Г. Гриньком і доповнена 1921 Я. Ряппом), усувала межі між середніми і високими школами та поміж загальноосвітними і професійними школами. До середньої загальноосвітньої школи можна зарахувати 5 — 7 класи семирічної школи. Їх випускники могли продовжувати навчання у різного типу професійних школах і технікумах ), а по закінченні їх (або робітничих факультетів) могли вступити до високих шкіл. 1930 року введено повну уніфікацію: Середнє шкільництво в УРСР з РСФСР. 1932р. створено основний тип повної загальноосвітньої школи: середнє шкільництво — десятирічну школу. Як неповна загальноосвітня школа залишилось середнє шкільництво - далі семирічна школа, яку в 1958р. замінила восьмирічна школа (див. Доповнення). Під час війни створено загальноосвітні вечірні (змінні) середні школи робітничої молоді (з 1943р.) і школи сільської молоді (з 1944р.) З 1956р. організовано школи-інтернати. За «Законом про зміцнення зв'язку школи з життям і про подальший розвиток народної освіти в СРСР» (1958р.), замість десятирічної школи, створено одинадцятирічну школу - середнє шкільництво з виробничим навчанням (дивись середня загальноосвітня школа). Кількість середніх шкіл, як загальноосвітніх так і фахових (див. Середня спеціальна освіта), та кількість учнів у них постійно зростає при одночасному зменшенні початкових та середніх неповних шкіл.Це — наслідок тенденцій радянської влади: дати середню повну освіту якомога більшій кількості молоді. Ці зміни видно з таблиці, у якій подана кількість шкіл в УРСР (а) і учнів у тис. (б) за різні роки[джерело не вказане 994 дні].

Навчальний
рік
К-сть неповних
середніх ЗОШ
Тисяч
учнів
К-сть
середніх ЗОШ
Тисяч
учнів
К-сть
спеціальних шкіл
Тисяч
учнів
1914—1915386464801508813
1927—19282 420502818615831
1940—194110 9572 8464 4352 592693196
1945—19468 4672 1762 3211 268532168
1950—195112 9513 7163 2232 127584228
1960—196111 3032 2426 5903 373595398
1970—197111 2062 2727 2794 676760798
1973—197410 7902 2637 6124 851732781

Середнє шкільництво в УРСР не має жодної різниці порівняно з усім СРСР; основні питання організації народної освіти у всьому СРСР визначав закон від 19. 7. 1973р. «Основи законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту». Щораз більше середнє шкільництво в УРСР переходить на рос. мову навчання, зокрема у містах й у фахових школах (більшість). Також у школах з українською мовою навчання непомірно багато годин присвячено рос. мові (див. Русифікація).

У 1920 — 30-х pp. основою середньої загальноосвітньої школи на укр. землях під Польщею була гімназія. У 1930-х pp. також діяв ліцей. Фахові середні школи були нечисленні. Мова шкіл для українців - переважно українська, на Буковині — румунська, на Закарпатті — українська.

Середня освіта в незалежній Україні

За роки незалежності кількість ліцеїв, гімназій, колегіумів зросла з 209 у 1991 році до 930 у 2006 році, а кількість учнів у них зросла у шість разів і склала 486 тисяч осіб.

На кінець 20052006 навчального року у 20,5 тисяч загальноосвітніх навчальних закладах навчалися 5,2 млн. учнів.

У сільській місцевості функціонувало 14,2 тисячі шкіл (68,9 відсотка шкіл держави), де навчалися 1,8 млн учнів (34,8 відсотка їхньої загальної кількості).

1 вересня 2006 року розпочали роботу понад 20,5 тисяч загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі 13,8 тисяч — у сільській місцевості, до яких прийшли майже 5,06 млн учнів (на 140 тисяч менше, ніж у 2005р.), у тому числі — 1,7 млн. — у сільських навчальних закладах (на 100 тисяч менше, ніж у 2005 році).

Показники заповнюваності класів за областями
ОбластьШкілЗаповнюваність, %
Херсонська область5714,3
Чернівецька область8013,5[джерело?]
Сумська область5311,2

На 2007 рік нараховувалось згідно з МОН України до 20 000 шкіл[3] . У 843 навчальних закладах (5,9 відсотка загальної кількості шкіл на селі) наповнюваність становить менше 20 % проектної потужності. Найскладніша ситуація спостерігається у Херсонській (57 шкіл — 14,3 відсотка), Чернігівській (80 шкіл — 13,5 відсотка) та Сумській (53 школи — 11,2 відсотка) областях.

У 3 568 загальноосвітніх навчальних закладах (25,1 відсотка) наповнюваність становить менше 40 відсотків проектної потужності. Тобто на 2007 рік кожна четверта загальноосвітня школа на селі була заповнена менш ніж наполовину.

Середнє шкільництво в еміграції

В еміграції у 1920-30-х роках існували українські гімназії у Каліші (Польща) і Празі (гімназія з цього міста була перенесена у 1927 році до Ржевніц, а у 1937 році — до Мадржан). У 1945 — 50-х роках діяли різного роду середні школи в українських таборах переміщених осіб у Німеччині й Австрії. Дотепер єдиною Середньою школою в еміграції з українською мовою навчання є папська Мала семінарія у Римі. Українську мову також вивчають в українських приватних середніх школах у США, Канаді та Бразилії.

Див. також

Посилання

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.