Дон-Амінадо

Амінад (Амінодав) Петрович (Пейсахович) Шполянський народився 7 травня 1888 року в Єлисаветграді.

Закінчив міську чоловічу гімназію. Потому навчався в Новоросійському (Одеса) та Київському університетах (юридичний факультет).

По завершенні вищої освіти (1910) оселився в Москві та зайнявся письменницькою діяльністю, зокрема постійно співробітничав з газетою «Раннее утро» та часописом «Сатирикон».

Був солдатом у Першу світову, тоді ж, на її початку (1914) опублікував свою першу збірку віршів.

Друга книга мала промовисту назву — «Весна сімнадцятого року».

Перша світова війна перервала творче життя письменника. Під час громадянської війни в Росії прозаїк та поет жив у Києві та Одесі.

20 січня 1920 року Дон Амінадо емігрував до Франції. «Дым отечества» (1921) був його першим зарубіжним виданням. 1927 року — книга сатиричних оповідань «Наша маленькая жизнь». Наступного року (1928) була надрукована найкраща книга Дона Амінадо — «Накинув плащ. Сборник лирической сатиры».

На 30-ті роки припадає пік популярності Дона Амінадо у читачів. Іван Бунін писав про нього як про одного «з найвидатніших російських гумористів, рядки якого несуть справжню мистецьку насолоду».

Після ІІ-ї Світової війни Дон Амінадо видав дві книги: «В те баснословные года» (1951) та спогади «Поезд на третьем пути» (1954).

Після смерті Дона Амінадо (14 листопада 1957) його архів був перевезений до Росії Іллею Зільберштейном.

Характеристику творчого стилю й доробку Дона Амінадо вичерпно подає Вольфганг Казак у книзі «Лексикон русской литературы XX века» (М., 1996):

«Його вірші та проза в імпресіоністичній манері передають ситуації, типові для його часу. Його майстерність засновується, з одного боку, на алюзіях: використанні відомих фактів (з історії, сучасності та літератури), з іншого боку — на винахідливості у слововживанні (часто — самі́ іменники), за якими читач може відновити повний обсяг висловлювання. Амінадо притаманна іронічна дистанція у ставленні до зображуваного, його сатира схильна до дружнього, грайливого гумору, але за легкістю форми не губиться політична та людська серйозність автора.» Оригінальний текст (рос.) Его стихи и проза в импрессионистической манере передают ситуации, типичные для его времени. Его мастерство основывается, с одной стороны, на аллюзиях: использовании известных фактов (из истории, современности и литературы), с другой стороны — на избирательности в словоупотреблении (часто — лишь существительные), по которым читатель может восстановить полный объем высказывания. Для Аминадо характерна ироническая дистанция по отношению к изображаемому, его сатира склонна к дружескому, игровому юмору, но за легкостью формы не теряется политическая и человеческая серьезность автора.

Книги Дона Амінадо (А. П. Шполянського):

• Песни войны, 1914
• Весна семнадцатого года, 1917
• Дым без отечества, Paris, 1912
• Наша маленькая жизнь, Paris, 1927
• Le rire dans la steppe (спільно з Морисом Декобра), Paris, 1927
• Накинув плащ, Paris, 1928
• Нескучный сад, Paris, 1935
• Pointes de Feu, Paris, 1939
• В те баснословные года, Paris, 1951
• Поезд на третьем пути. Воспоминания, New York, 1954

• Енциклопедія персоналій Кіровоградщини
• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• Казак Вольфганг. Лексикон русской литературы XX века = Lexikon der russischen Literatur ab 1917. — М.: РИК «Культура», 1996. — 492 с. — 5000 екз. — ISBN 5-8334-0019-8 (рос.)
• Твори Дон Амінадо на сайті Lib.ru: Классика (рос.)