Зільберштейн Ілля Самойлович

Зільберштейн Ілля Самойлович (28 березня 1905 року, Одеса 22 травня 1988, Москва) — російський літературний критик, літературознавець, мистецтвознавець, колекціонер, доктор мистецтвознавства. Один із засновників і редактор збірників «Літературна спадщина» (98 томів, 1931—1988). Понад двадцять тисяч історичних документів з історії російської культури були повернуті з-за кордону і приватних зібрань у державні фонди та архіви СРСР завдяки зусиллям Іллї Самойловичу Зільберштейну. Засновник Музею приватних колекцій у Москві (був відкритий 24 січня 1994 року).

Зільберштейн Ілля Самойлович
рос. Илья Самойлович Зильберштейн
Ілля Самойлович Зільберштейн справа на тлі картин із зібрання Лобанових-Ростовських
Ілля Самойлович Зільберштейн справа на тлі картин із зібрання Лобанових-Ростовських
Народився 28 березня 1905(1905-03-28)
Одеса
Помер 22 травня 1988(1988-05-22) (83 роки)
Москва СРСР
Поховання Кунцевське кладовище
Країна  СРСР
Діяльність літературний критик, літературознавець, мистецтвознавець, колекціонер
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Галузь мистецтвознавство, літературознавство
Заклад Literaturnoe nasledstvod
Ступінь доктор мистецтвознавства
Членство Спілка письменників СРСР
Відомий завдяки: Засновник Музею приватних колекцій у Москві
Нагороди Державна премія СРСР (1979), орден «Знак Пошани»

Висловлювання у Вікіцитатах
 Зільберштейн Ілля Самойлович у Вікісховищі

Біографія

Ілля Самойлович Зільберштейн народився 28 березня 1905 року в Одесі. Батько служив бухгалтером на фабриці Абрикосових, у матері не було навіть початкової освіти. З ранніх років захопився російською літературою та мистецтвом, проводив багато часу в крамницях одеських букіністів. Навчався в Одеському інституті народної освіти У 1923 році переїхав до Петрограда. У 1926 році закінчив Ленінградський державний університет. Тоді ж 21-річний Ілля Зільберштейн почав публікувати свої перші статті та книги, присвячені життю і творчості Олександра Сергійовича Пушкіна, Олександра Сергійовича Грибоєдова, Федора Михайловича Достоєвського та Івана Сергійовича Тургенєва. У 19661967 роках він побував у Парижі (за запрошенням Луї Арагона), де зустрівся з деякими людьми, відомими у російській історії, такими як: Бенуа Олександр Миколайович[1], Марк Шагал, князь Фелікс Юсупов, Серж Лифар, Пешков Зіновій.[2] Він вивіз з еміграції 20 тисяч одиниць зберігання: архівні довідки, листи, документи, предмети образотворчого мистецтва. Про цінність колекції можна судити з такого факту: коли фронт у 1941-му наближався до Москви, Комітет у справах мистецтв при Раді Міністрів СРСР прийняв рішення евакуювати в тил поряд з музейними скарбами і найбільш значимі приватні колекції. Такими були визнані всього три колекції: балерини К. Гельцер, співачки Л.Русланової, мистецтвознавця і літературознавця І. Зільберштейна.[2] Початком колекції були два малюнки Бориса Григор'єва, які у 1921 році він придбав в антикварному магазині на Дерибасівській на перший гонорар від своєї статті!

Колекція Зільберштейна налічує більше 2000 творів найвищої якості. Тривога за долю свого зібрання і численні приклади зникнення колекцій призвели Зільберштейна до вирішення принести своє зібрання в дар Державному музею образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна.

Похований на Кунцевському кладовищі в Москві.

Сценарист

Автор сценарію до фільму «Подорож до Арзруму» (1936 рік) за однойменним твором Пушкіна.[3]

Нагороди

Був нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями. Лауреат Державної премії СРСР (1979). Член Спілки письменників СРСР (1968).

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.