Доронченко Юрій Семенович

Ю́рій Семе́нович Доро́нченко (нар. 3 серпня 1938(19380803), Вязьма, Смоленська область, Росія — 27 грудня 2007, Маріуполь) — театральний актор. Народний артист України (1993).[2] Чоловік актриси Людмили Руснак.

Доронченко Юрій Семенович
Народився 3 серпня 1938(1938-08-03)
Вязьма, Смоленська область
Помер 27 грудня 2007(2007-12-27) (69 років)
Маріуполь
Діяльність театральний актор
У шлюбі з Людмила Руснак, актриса
Діти донька Світлана Доронченко[1], актриса
Нагороди Народний артист України (1993)

Життєпис

1961 — закінчив студію при Казанському Великому драматичному театрі ім. В. Качалова (викладачі Е. Бейбутов, Є. Простов).

1961—1966 працював у цьому театрі.

1964—1965 — актор Ростовського театру драми ім. М. Горького.

1966—1969 — актор Кишинівського російського драматичного театру ім. А. Чехова.

1969—1971 — актор Тираспольського російського драматичного театру.

1971—1974 — працював у Томському драмтеатрі.

З 1974 — актор Донецького російського драматичного театру (м. Маріуполь).

1978 року удостоєний звання Заслуженого артиста УРСР.[3]

1993 року йому присвоєно звання Народного артиста України.

Пішов з життя 27 грудня 2007 року. Похований у Маріуполі на Алеї героїв Старокримського кладовища.

Ролі
  • Актор («Наш Декамерон» за Дж. Бокаччо)
  • Андрій Гуськов («Живи та пам'ятай» за В. Распутіним)
  • Аристарх Петрович Кузькін («Енергійні люди» за В. Шукшиним)
  • Барні Кешман («Останній палко закоханий» Н. Саймона)
  • Барон («Лицарські пристрасті» В. Красногорова)
  • Джордж («Не боюсь Вірджинії Вулф» за Е. Олбі)
  • Інспектор Гулль («Він прийшов» за Дж. Прістлі)
  • Каренін («Анна Кареніна» за Л. Толстим)
  • Князь Мишкін («Ідіот» за Ф. Достоєвським)
  • Миронов («Капітанська дочка» за О. Пушкіним)
  • Нікітін («Берег» за Бондаревим)
  • Синельников («Характери» за Шукшиним)
  • Тартюф (однойм. п'єса Ж.-Б. Мольєра)
  • Чмутін («Ретро» О. Галіна)
  • Чугунов («Вовки та вівці» О. Островського)
  • Шахматов («Дорівнює чотирьом Франціям» Мишаріна)

Примітки
  1. Светлана Доронченко: «Мы без зрителя ничего не значим…»(рос.)
  2. Указ Президента України від 12 березня 1993 року № 81/93 «Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва Донецької області»
  3. Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 4 грудня 1978 року

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.