Доріс Гудвін
Доріс Хелен Кернс Гудвін (англ. Doris Helen Kearns Goodwin, нар. 4 січня 1943) – американська біографиня, історикиня та політологиня. Авторка біографій багатьох президентів США, в тому числі Ліндона Джонсона, Кеннеді, Авраама Лінкольна, Теодора Рузвельта, Вільяма Говарда Тафта. У 1995 році книга Гудвін «No Ordinary Time: Franklin and Eleanor Roosevelt - The Home Front in World War II» отримала Пулітцерівську премію.
Доріс Гудвін | |
---|---|
англ. Doris Goodwin | |
| |
Народилася |
4 січня 1943 (79 років) Бруклін, Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США |
Країна | США |
Діяльність | журналістка, історикиня, політолог, письменниця |
Alma mater | Гарвардський університет і Colby Colleged |
Знання мов | англійська[1] |
Заклад | Гарвардський університет |
Членство | Американська академія мистецтв і наук |
Роки активності | 1977 — тепер. час |
У шлюбі з | Richard N. Goodwind |
Діти | Joe Kearns Goodwind |
Автограф | |
Нагороди | |
IMDb | ID 0329447 |
Сайт | doriskearnsgoodwin.com |
Ранні роки та освіта
Доріс Кернс народилася 4 січня 1943 року в Брукліні (штат Нью-Йорк), є дочкою Хелен Вітт (дівоче Міллер) та Майкла Френсіса Алоїзіуса Кернса. Також має сестру, Jene Kearns.[2][3] Її дідусь і бабуся по батькові були іммігрантами з Ірландії[4]. Виросла майбутня Гудвін в центрі Роквілля, Нью-Йорк, де закінчила школу South Side.[5] Пізніше навчалася в Колбі, штат Мен. Вуз закінчила з відзнакою в 1964 році зі ступенем бакалавра мистецтв, та отримала стипендію Вудро Вілсона[6], щоб продовжити докторантуру.
У 1968 році здобула ступінь доктора філософії в Гарвардському університеті, захистивши дисертацію на тему «Молитва і повторна участь: аналіз відносин між Конгресом та Судом»[7].
Кар'єра й нагороди
В 1967 році Кернс потрапляє до Білого дому, за каденції Ліндона Джонсона[8]. Останній відразу зацікавився нею - молодим спеціалістом, та запропонував попрацювати помічником в Овальному кабінеті. Коли у «Новій Республіці» вийшла стаття Кернс щодо того, як скинути з посади Джонсона за його невдалу політику у В'єтнамі, Доріс було зараховано до Департаменту праці. Сама Кернс пізніше говорила: «Президент виявив, що я брала активну участь у антивоєнному русі й написала статтю під назвою «Як звалити Ліндона Джонсона». Тому думала, що він виведе мене з програми стажування. Та замість цього він сказав: «О, приведіть її сюди на рік, і якщо я не зможу перемогти її, ніхто не зможе».
Після складання Джонсоном повноважень в 1969 році, Доріс залишилась у Білому домі, де працювала з програмами боротьби з бідністю. У 1977 році було опубліковано її розмови з уже покійним президентом - книга стала бестселером «Нью-Йорк Таймс» та стала вдалим початком її літературної кар'єри.
В 1995 році отримала Пулітцерівську премію за книгу «No Ordinary Time: Franklin and Eleanor Roosevelt - The Home Front in World War II».
У 1996 році отримала премію «Золота плита» Американської академії досягнень.[9]
В 2005 році отримала відзнаку Лінкольна за кращу книгу про громадянську війну в Америці. Частина книги була адаптована Тоні Кушнером до сценарію фільму Стівена Спілберга «Лінкольн».
В 2008 році Доріс Кернс нагороджена званням почесного доктора Державного коледжу Вестфілд.
У 2019 році видавництво «Наш Формат» опублікувало книгу Доріс Гудвін «Авраам Лінкольн. Біографія».
Особисте життя
Зростаючи на Лонг-Айленді, Гудвін є палкою шанувальницею бейсбольного клубу «Бруклін Доджерс». Переїхавши в 1957 році до Лос-Анджелеса, стала фанаткою «Red Sox», наразі є постійним власником сезонного квитка.
У 1975 році Кернс одружилася з Річардом Гудвіном[10], який працював в адміністраціях Кеннеді та Джонсона на посаді радника й писаря. Вони зустрілися в середині 1972 року в Гарвардському Інституті Політики.[11] Річард Гудвін був вдівцем, який мав сина Річарда від першого шлюбу. У той час, коли він і Кернс одружилися, його синові було дев'ять років.[12][13] Подружжя також має двох спільних синів Майкла та Йосипа. Чоловік Доріс помер 20 травня 2018 року від раку. Сама ж Доріс Хелен наразі проживає в містечку Конкорд, штат Массачусетс.[14]
Переклад українською
- Доріс Гудвін. Авраам Лінкольн. Біографія / пер. Євгенія Кузнєцова. - К.: Наш Формат, 2019.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Brennan, Elizabeth A.; Clarage, Elizabeth C. (1999). Who's who of Pulitzer Prize Winners (англ.). Greenwood Publishing Group. ISBN 9781573561112.
- Drew, Bernard Alger (2008). 100 Most Popular Nonfiction Authors: Biographical Sketches and Bibliographies (англ.). Libraries Unlimited. ISBN 9781591584872.
- St. Louis Post-Dispatch Newspaper Archives. nl.newsbank.com. Процитовано 1 травня 2019.
- From Rockville Centre to the White House, Presidential historian returns to Long Island. Herald Community Newspapers (англ.). Процитовано 1 травня 2019.
- The Woodrow Wilson National Fellowship Foundation. web.archive.org. 5 липня 2010. Процитовано 1 травня 2019.
- Kearns, Doris Helen (1968). Prayer and reapportionment; an analysis of the relationship between the Congress and the Court. (English). OCLC 76988853. Процитовано 1 травня 2019.
- Doris Kearns Goodwin, Ph.D.. Academy of Achievement (амер.). Процитовано 1 травня 2019.
- Golden Plate Awardees. Academy of Achievement (амер.). Процитовано 1 травня 2019.
- Search the Archive. nl.newsbank.com. Процитовано 1 травня 2019.
- LLC, New York Media (18 серпня 1975). New York Magazine (англ.). New York Media, LLC.
- Doris Kearns and Richard Goodwin Marry, As Kennedy, Mailer and White Spectate | News | The Harvard Crimson. www.thecrimson.com (англ.). Процитовано 1 травня 2019.
- Richard N. Goodwin, White House speech writer, dead at 86. WTOP (амер.). 21 травня 2018. Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 1 травня 2019.
- About | The Official Richard N. Goodwin Website. www.richardngoodwin.com. Процитовано 1 травня 2019.