Дроб'язко Лев Євгенович

Лев Євгенович Дроб'язко (24 травня 1937, Москва — 11 грудня 2017, Київ) — інженер-будівельник, громадський діяч, історик українсько-єврейського походження, фахівець з історичної топографії Бабиного Яру. Кандидат технічних наук. Фактично перший дослідник мистецтва художника Йосипа Вайсблата.[1]

Дроб'язко Лев Євгенович
Народився 24 травня 1937(1937-05-24)
Москва, РРФСР, СРСР
Помер 11 грудня 2017(2017-12-11) (80 років)
Київ, Україна
Громадянство  СРСР →  Україна
Національність українець/єврей
Діяльність інженер-будівельник, громадський діяч, історик
Відомий завдяки фахівець з історичної топографії Бабиного Яру
Alma mater Київський інженерно-будівельний інститут
Науковий ступінь кандидат технічних наук
Батько Дроб'язко Євген Антонович
Мати Вайсблат Лія Нухимівна
Родичі дід по батькові — Дроб'язко Антон Лаврентійович
дід по матері — Вайсблат Нухим Янкелевич
У шлюбі з Канторович Неллі Аронівна

Життєпис

Народився в Москві в родині киян Євгена Дроб'язка та Лії Вайсблат. Батько був великим прихильником літературно-художнього об'єднання Лівий фронт (рос. Левый фронт — ЛЕФ), тому назвав сина на його честь — Леф. Але в метриці записали ім'я хлопчика як Лев. В Москві не жили, того ж року родина повернулася до Києва.

Під час німецько-радянської війни Дроб'язки евакуювалися спочатку до Харкова, а потім до Воткінська, Удмуртія. У 1945 році родина повернулась до Києва.

Після закінчення 10 класу в 1954 році намагався поступити на архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту, але пройшов за конкурсом. Працював в «Укргеолстростромпроекті», наступного року знову здавав іспити на архітектурний факультет і знову не поступив, після чого поступив у технікум на промислово-цивільне будівництво. Після закінчення технікуму все ж таки поступив на вечірнє відділення Київського інженерно-будівельного інституту на факультет міського будівництва. На той час женився на Неллі Канторович, молода родина знімала кімнату в квартирі поетеси Риви Балясної.

У 1966 році закінчив інститут, а в 1980 році — аспірантуру. Пройшов шлях від старшого робітника відділу досліджень (1954) до директора державного проектно-дослідного інституту (2000).[2]

Дружив з Віктором Некрасовим.

Помер 12 грудня 2017 року в Києві.

Професійна діяльність

Автор теорії розрахунку і конструювання принципово нових легких сталевих конструкцій каркасів виробничих будівель.

Автор понад 100 наукових публікацій, в тому числі двох монографій. Автор низки винаходів. Розробки Лева Дроб'язка були відзначені Бронзовою, Срібною і Золотою медалями ВДНГ СРСР.

Громадська діяльність

Після виходу на пенсію працював в Інституті юдаїки. З 2001 року займався дослідженням історичної топографії Бабиного Яру. Цій темі і спростуванню фальсифікацій історії Бабиного Яру присвятив низку виступів, публікацій у періодичній пресі (Україна, США, Ізраїль, Німеччина та ін.) і в інтернеті, а також збірник статей «Бабин Яр. Що? Де? Коли?» (Київ, 2009). Понад 10 років боровся за встановлення пам'ятних каменів на місці масового розстрілу євреїв в Бабиному Яру, захищав його територію від забудови.[2]

У 2012 році передав у дарунок Художньо-меморіальному музею О. О. Осмьоркіна в Кропивницькому пейзажі: «Ботанічний сад», «Срібний бор» та ліногравюри «Гідра комунізма», «Зорі назустріч», «Весілля», виконані Йосипом Вайсблатом в 1960-х роках.[3]

Родина

Батько — Дроб'язко Євген Антонович, український перекладач. Дід по батьківській лінії — Дроб'язко Антон Лаврентійович, правознавець, літературознавець. Дядько (брат батька) — Дроб'язко Віталій Антонович, військовий і громадський діяч, сотник Армії УНР, нагороджений Хрестом Симона Петлюри.

Мати — Вайсблат Лія Нухимівна. Дід по материнській лінії — Вайсблат Нухим Янкелевич, один з найвидатніших єврейських богословів (а-рав а-Гаон). Головний рабин Києва (з 1902 р.). Дядьки (брати матері): Вайсблат Володимир Наумович — видавець, перекладач, драматург, літератор, мистецтвозавець; Вайсблат Соломон Наумович — лікар-стоматолог, доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки УРСР; Вайсблат Йосип Наумович — живописець, графік і скульптор.

Примітки
  1. Надєждін Андрій (05 березня 2018). Тихі кроки трагічного минулого. Йосип Вайсблат. Музейний простiр. Процитовано 03.11.2018.
  2. Хождение по трупам: трагикомедия в трех актах. "Издательский дом «Биробиджан». 13.04.2016. Процитовано 04.11.2018. (рос.)
  3. Андрій Надєждін (08.11.2012). У кіровоградському музеї поповнення!. Інформаційний портал Кіровоградщини - Гречка. Процитовано 04.11.2018.

Джерела

Бібліографія
  • Дроб'язко Л. Є. Бабин Яр. Що? Де? Коли?. — Київ : Кий, 2009. — 55 с.
  • Л. Е. Дробязко. Легкие конструкции сельскохозяйственных зданий. — Киев : Будiвельник, 1985. — 137 с. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.