Дрогобичводоканал

КП Дрогобичводоканал — комунальне підприємство з водопостачання і водовідведення у м.Дрогобич. Здійснює надання послуг із централізованого водопостачання та водовідведення для міст цілого регіону: Дрогобича, Трускавця, Стебника та 13-ти сіл Дрогобицького і Стрийського районів.[3] Станом на початок 2013 року у водоканалі працює 322 працівників.[2] Вода поступає до Дрогобича з водозаборів у Гірному та Урожі.[2] Станом на початок 2013 року підприємство обслуговує 34 238 (34 293 станом на 04.2013[4]) абонентів, з них 70% обладнані водолічильниками, а для 30% нарахування здійснюються згідно норм споживання.[2]

Комунальне підприємство Дрогобичводоканал Дрогобицької міськради Львівської області
Тип бізнес
Штаб-квартира Дрогобич, Україна
Територія діяльності м. Трускавець, Стебник, Дрогобич, Дрогобицький і Стрийський райони (Доброгостів,[1] Уличне[1] і ін)
Ключові особи Роман Шагала (керівник)
Послуги централізоване водопостачання та водовідведення
Співробітники 322[2]
vodokanal.drohobych.com.ua
Код ОКПОУ: 03348910 Контактні дані: вул. Федьковича, 11, м. Дрогобич, Львівська обл., 82103

Історія

За часів СРСР був розроблений проект єдиного водопостачання міст-сусідів: Стебника, Дрогобича, Трускавця і Борислава.[2] Планувалося протягнути ще одну, резервну гілку водогону з річки Стрий.[2] Через Дрогобич мав отримувати воду і Борислав. Біля села Довге Гірське почали споруджувати дамбу, щоб регулювати рівень води.[2]

Для оновлення всього застарілого технологічного обладнання підприємства для зменшення споживання електроенергії, а також для заміни аварійних водогонів КП «Дрогобичводоканал» отримав від Світового банку кредит на 16 років у сумі 3,1 млн доларів США.[4] Фактично, кошти надійшли від Міністерства фінансів України, яке, своєю чергою, має домовленість зі Світовим банком.[4] Окрім Дрогобича, у проекті беруть участь 13 водоканалів України. Угода між «Дрогобичводоканалом» та Міністерством з питань житлово-комунального господарства України укладена наприкінці 2009 року.[4] Станом на квітень 2013 року генеральний підрядник (його на відкритих торгах визначав Світовий банк) уже освоїв 3 млн доларів.[4]

Сімдесят відсотків води Дрогобич, Трускавець отримують із свердловин підземного озера, що розташоване на землях сіл Гірне, Семигинів, Жулин, Братківці, що на Стрийщині.[5]

23 лютого 2015 року ПАТ Львівобленерго відімкнуло подачу електроенергії на об'єкти комунального підприємства «Дрогобичводоканал», у тому числі і на водозаборі «Гірне». В результаті без води залишилось близько 70% споживачів послуг КП «Дрогобичводоканал» а це — жителі міст Дрогобича, Стебника та Трускавця, окремих сіл Дрогобицького району, об'єкти і установи комунальної власності. Відключення відбулось через борг в сумі 1, 6 млн гривень перед Львівобленерго, котрий виник в результаті несплати ТзОВ «Трускавецький водоканал» значних коштів комунальному підприємству Дрогобичводоканал (заборгованість на 1.02.2015 року становила понад 7, 1 млн гривень, а прогнозована на 25.03.2015 року — понад 9 млн гривень).[6]

Водозабір Гірне

Водозабір «Гірне» — водозабір (насосна станція), що розташовано у селі Гірне Стрийського району. Перебуває в експлуатації з 1974 року.[4] Станом на квітень 2013 року у постійній експлуатації перебуває 25 артезіанських свердловин.[4] У результаті впровадження проекту Світового банку на артезіанських свердловинах, обладнання яких було зношене на 65%, встановлено 6 глибинних насосів, замінено запірну арматуру, змонтовано нові шафи керування з системою диспетчеризації.[4]

Водогін Гірне-Дрогобич

Водогін Гірне-Дрогобич — магістраль діаметром 1000 мм[1] з передачі води від водозабору Гірне до Дрогобича. Водогін з Гірного проходить над карстовими порожнинами Стебницького ДГХП «Полімінерал».[2]

Водозабір Уріж

Водозабір Уріж — водозабір у селі Уріж Дрогобицького району. Перебуває в експлуатації з 1934 року.[4] У 1958–1964 роках збудовано другу лінію водогону Уріж — Дрогобич[7]. У постійній експлуатації перебуває 21 артезіанська свердловина.[4] За рахунок кредиту замінили глибинні насоси на 14-ти артезіанських свердловинах та всю запірну арматуру.[4]

Катастрофи
  • 20 грудня 1999 року внаслідок аварії на магістральному нафтопродуктопроводі Дрогобич-Калуш заводу «Поліолефіни» ВАТ «Оріана» (відомча підпорядкованість продуктопроводу: ВАТ «Оріана», Росія[8]) відбувся вилив дизпалива у водозабір «Гірне», що забезпечував питною водою населення міст Дрогобича, Трускавця та Стебника.[9][10] За інформацією управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, дизпаливом було забруднено територію 500 м², у тому числі променевий водозабір.[10]

Примітки
  1. Три міста й два села до ночі чекали, коли у кранах з'явиться вода Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine. / Газета «Експрес» 16.02.2012
  2. Володимир Ключак. Водопостачання: Дрогобич та Борислав Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine. / Трускавецький вісник. 22 02.2013
  3. Ярослав Грицик. Водопостачання — цілодобове! Але… Ріст цін на електроенергію заганяє «Дрогобичводоканал» у збитки Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine. / 07.03.2013. «Галицька зоря»
  4. Ярослав Грицик. «Дрогобичводоканал» робить ставку на енергозбереження Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine. / 12.04.2013 «Галицька зоря»
  5. Володимир Турмис. КП «Дрогобичводоканал» — у позитивному списку/ «Галицька зоря» 25.10.2011
  6. Дрогобич раптово залишився без води, ДрогобичІнфо, 23.02.2015
  7. Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич,Видавництво «Коло», 2009 рік, — ISBN 978-966-7996-46-8
  8. М. В. Одрехівський. Еколого-економічні проблеми інтеграції інноваційних структур в економіку регіону / Науковий вісник НЛТУ України. Збірник науково-технічних праць. — 2011 Вип. 21.2. ISSN 1994-7836
  9. Т. М. Василінич. Дослідження ефективності очищення стоків шкіряного виробництва природними адсорбентами / Науковий журнал: ВІСНИК Хмельницького національного університету Технічні науки. 2011, № 4 (178)
  10. Газета «Поступ» № 26 (470), п'ятниця 11 лютого 2000 року

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.