Стебницьке ДГХП Полімінерал

Стебницьке ДГХП «Полімінерал» — державне гірничо-хімічне підприємство (ДГХП), розташоване в м.Стебник Дрогобицького району. Попередні назви: Стебницький калійний завод (не плутати з ТОВ «Стебницький калійний завод»), Стебницький калійний комбінат. Відомча підпорядкованість: Державний комітет України з промислової політики[1]. Видобуток руди із шахт не ведеться.

Стебницьке державне гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал»
Тип бізнес
Галузь гірничо-хімічна
Попередник(и) Стебницький калійний комбінат
Наступник(и)
(спадкоємці)		 ПАТ Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал»
Засновано 1946
Закриття (ліквідація) 14 січня 2013 року перетворене у ПАТ
Штаб-квартира Стебник, Україна
Продукція калійні добрива

Стебницьке ДГХП «Полімінерал» належить до екологічно небезпечних об'єктів Львівської області[2]. Площа гірничого відводу становить 1290 га. згідно з гірничо-відвідним актом за № 208. Родовище розроблялося двома рудниками — № 1 та № 2. На 1986 рік родовище налічувало запаси калійних руд у обсязі 1,1 млрд тон.

У свій час на підприємстві побували перший віце-прем'єр України Василь Дурдинець, міністр промисловості України Валерій Мазур, прем'єр-міністр України Валерій Пустовойтенко, прем'єр-міністр Віктор Янукович, голова Комітету Верховної ради з питань безпеки та оборони Анатолій Гриценко.

Теперішній стан

Станом на 20 липня 2010 податковий борг підприємства становив 1 млн 587 тис. грн.; заборгованість із виплати зарплати на 1 липня 2010—350 тис. грн.; на підприємстві працює 221 людина[3]. Виробничу діяльність ДП припинило 1988 році[3]. Підприємство є збитковим починаючи з 2007 року[3]. Розглядається можливість подання цього об'єкту на приватизацію[3].

За словами директора ДГХП «Полімінерал» Миколи Яковлєва, з 2009 року йде процес приватизації майнового цілісного комплексу підприємства[4].

Стебницьке державне гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» вирішено розділити на два підприємства. Одне з них буде створене на базі першого рудника, яке і планується приватизувати і відновити виробництво[5].

З 1998 року Фонд державного майна України робив спроби продати підприємство як цілісний майновий комплекс, так і окремо перший рудник. На оглядини приїжджали вітчизняні та зарубіжні інвестори — німці, італійці, росіяни, китайці. Зацікавленими інвесторами були також італійська фірма «Італкалій», американська фірма IMC Clobal.

У 2010 році ФДМУ двічі намагався продати підприємство — 15 липня та 28 жовтня, але кожного разу конкурси скасовувались через відсутність заявок[6] з огляду на велику стартову ціну. Стартова ціна мала скласти 227 млн грн. — саме в таку суму було оцінено підприємство експертною організацією[5].

У січні 2010 року Кабінет Міністрів виключив Стебницьке державне гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» з переліку стратегічних підприємств[6].

Станом на 29 квітня 2011 підприємство заборгувало бюджету 554 тис. грн. земельного податку[7].

Фонд державного майна України 16 червня 2011 року прийняв рішення про приватизацію Стебницького ДГХП «Полімінерал»[4].

У жовтні 2012 року приватизацію Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал» знову відклали і вирішили його спочатку акціонувати — Фонд державного майна України видав наказ про акціонування «Полімінералу»[8].

18 січня 2012 у приміщенні Львівської облдержадміністрації відбулася зустріч з представниками потенційного інвестора Jian Enterprises Group і Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України[9].

У Львівській ОДА планують залучити німецьких інвесторів до подальшої розробки одного з родовищ калійної солі в Стебнику[10]. Головою постійної комісії з питань екології, природних ресурсів та рекреації є Ірина Сех.

Продаж

За наказом Фонду держмайна України від 14 січня 2013 року ДГХП «Полімінерал» перетворене на публічне акціонерне товариство "Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал»[11]. Відбулася зміна форми власності підприємства і зміна назви підприємства. Після зміни статусу підприємства Мінфін України дав вказівку Державному казначейству про призупинення фінансування за бюджетною програмою роботи природоохоронного комплексу. Призупинення фінансування призведе й до виникнення річної заборгованості з обов'язкових платежів усіх рівнів: із зарплатні — на 4 млн грн., по Єдиному внеску — на 1,6 млн грн., по електроенергії — на 1,4 млн грн., по платежах і послугах — на 1,2 млн грн.[11] Станом на 25 травня 2013 р. жодної акції новоствореного публічного акціонерного товариства не випущено[11].

2 жовтня 2013 року ФДМУ продав «Полімінерал» за 56 млн грн.[12][13]. Переможцем конкурсу з продажу державного пакета акцій стало ПАТ «Компанія Райз» (м. Київ)[13]. Початкова ціна пакета була встановлена на рівні 55,8 млн грн.[13]. На конкурс подали заявки дві компанії — ТОВ «Агротрейд НД» (м. Суми) та ПАТ «Компанія Райз»[13]. Компанія «Райз» входить до агрохолдингу Ukrlandfarming Олега Бахматюка[13].

Історія

До 1939 року

Рудник № 1 функціонує з 1922 р.

Після 1939 року

Підприємство сформовано на базі Стебницького родовища калійних солей у 1946 році.
До 1939 р. в Стебнику щорічно добували кілька сотень тисяч тонн калійної руди, то з 1946 р. її видобуток зріс до 1 млн т. У наступних роках проведено розшуково-розвідувальні роботи й на базі нових розвіданих запасів калійних солей в околицях Стебника побудовано рудник № 2, де видобували до 3 млн тон руди за рік[14]. Рудник № 2 функціонує з 1965 р. Виробки рудника № 2 розташовані на 5 горизонтах. Відпрацьовано два верхніх горизонти. Обсяг виробленого простору 15,8 млн м3.

Стебницьке родовище калійних солей відроблялось двома підземними рудниками загальною потужністю 4 млн т в рік. Система розробки була камерно-підповерхова, висота камер 40—60 м, ширина — 15—22 м, довжина — 30—150 м.

У 1958 році почався приплив розсолів у рудник № 1 (повторний прорив — 19.05.1997 р.).

До 1966 р. Стебницький калійний комбінат випускав лише сиромелений каїніт (без збагачення) з вмістом K2O близько 10 % та кухонну сіль.

У 1966—1967 рр. побудовано хімічну збагачувальну фабрику, яка випускала калійно-магнієве мінеральне добриво (калімагнезію) з вмістом K2O до 17—18 %.

Технологічну схему переробки калійно-магнієвих руд розроблено у Всесоюзному науково-дослідному інституті галургії (Санкт-Петербург, Росія). Суть цієї технології полягала в розчиненні калійних соляних порід гарячою водою, осадженні нерозчинного глинистого залишку і відокремленні від осаду висвітленої висококонцентрованої ропи та кристалізації з неї калімагнезії. Проте полімінеральний склад калійних руд і високий вміст у них глинистого матеріалу (10-15 %, іноді до 20 %) значно ускладнювали технологію їх переробки. Практично ця технологія виявилася дуже недосконалою. У відходи потрапляли не тільки глинистий матеріал, недорозчинені полігаліт і галіт, а й ропа з високим вмістом хлористого натрію та калійно-магнієвих солей[14].

На основі результатів екологічного моніторингу території впливу стебницького ДГХП «Полімінерал» встановлено, що основною причиною його згубного впливу на довкілля є неефективна технологія перероблення полімінеральних руд, що супроводжується утворенням величезної кількості відходів, які стали причиною екологічної катастрофи[15].

Хвостосховище

Відходи хімічної збагачувальної фабрики транспортували по трубопроводу у хвостосховище, розміщене на північно-східній околиці м. Стебника поблизу р. Солониці, правої притоки р. Тисмениці. Хвостосховище являє собою обваловані дамбами техногенні водойми, у які скидали рідкі відходи флотаційного збагачення руд.

При застосування прийнятої технології розробки родовища рідкі відходи представляли пульпу з глинистого матеріалу, недорозчинені полігаліт і галіт, ропу з високим вмістом NaCl та калійно-магнієвих солей. У хвостосховищі відбувалось, з одного боку, осадження твердої фази — глини і недорозчинених соляних мінералів, а з іншого — кристалізація й осадження галіту в нижній, високомінералізованій частині водної товщі.

Об'єм відходів становив 900 м3 на добу і, відповідно, 328 тис. м3 на рік. Хвостосховище складається з двох секцій загальною площею близько 125 га. Площа першої секції — 69 га. Друга секція заповнена ропою і розділена перемичкою на дві ділянки — південну та північну, площею, відповідно, 28,9 та 26,9 га.

На всю площу хвостосховища щорічно випадає в середньому 1612 тис. м3 атмосферних опадів, а випаровується з неї близько 572 тис. м3, тобто надлишок води становить 1040 тис. м3 на рік. Загальний об'єм відходів разом з атмосферними опадами зростав у хвостосховищі в середньому на 1368 тис. м3 на рік[14].

Після Бухарестського землетрусу в Румунії в 1978 році на руднику № 2 було виявлено водопритоки, дебіт яких швидко збільшувався і згодом стабілізувався на величині близько 1000 м3 на добу (приблизно 300 тис. м3 на рік).

З метою утилізації цих вод (фактично вже розсолів, бо води поступаючи з поверхні насичувались солями, розчиняючи шахтні породи) для убезпечення рудника від затоплення було споруджено дослідно-промислову установку закачування їх до відпрацьованих підземних газових горизонтів в с.Кавське Стрийського району.

На даний час транспортна і енергетична інфраструктура підприємства та дослідно-промислова установка в с. Кавське знищені.

Вміст солей в ропі хвостосховищ

Вміст солей у ропі хвостосховищ з глибиною зростає від 151,26 г/л на поверхні соляного басейну до 437 г/л у його донній частині[14]. Характеристики ропи її хімічний склад в перерахунку на сольовий за відомою методикою (Методы анализа рассолов и солей / Под ред. Ю. В. Морачевского и Е. Н. Петровой. Л., 1965)[14] подано в таблиці:

   Сольовий склад ропи хвостосховища Стебницького ДГХП «Полімінерал», г/л. Секція 2, південна ділянка, ПК

Номер пробиГлибина, мCa(HCO3)2   CaSO4    MgSO4    MgCl2
    (Na2SO4)   		   KCl      NaCl   Сума солейВміст K-Mg солей, %
10,10,160,6827,1411,9124,6892,98157,5540,45
20,50,090,7539,231,2124,67121,97187,9234,65
31,00,120,7142,124,5826,42135,56209,5134,91
41,50,190,6844,999,0929,55124,83208,7940,05
52,00,160,6845,004,5429,66129,83209,8737,74
62,50,250,6165,06(20,10)36,23142,87265,1245,79
73,00,320,54107,99(16,59)55,39191,32372,1548,36
83,50,270,61119,133,6363,30203,02389,9647,72
94,00,230,61122,0010,4667,24210,59411,1348,58
104,50,240,61119,139,3365,23202,34396,8748,80
115,00,190,64125,376,6667,25204,02404,1349,31
126,00,230,61126,268,2367,25202,14404,7249,85
139,00,270,58122,30(46,74)69,04198,00436,9854,49

Внаслідок несанкціонованованого скиду розсолів з хвостосховища Стебницького ДГХП «Полімінерал», який проводився 26-30 липня 2008 року, через потрапляння 16700 куб.м. розчинених розсолів у гідрографічну сітку річок Солониця-Тисмениця-Дністер забруднилася вода: вміст забруднюючих речовин у стічній воді перевищував допустимі норми сульфатів — у 25 разів, хлоридів — у 6, мінералізації — у 18,5 разів.[16] Відомо, що для розчинної частини соляних порід характерні мікроелементи бром, йод, манган, бор, стронцій, барій.[17]

Екологічна катастрофа

Небезпека порушення гідрогеологічного режиму на родовищі виникла ще при проведенні геологорозвідувальних робіт. Пройдені в соляному тілі свердловини і закладені шахтні стовбури сприяли внаслідок неналежної гідроізоляції гідравлічному зв'язку між аґресивними водами й соленосними відкладами.[18] За період експлуатації копалень до 1952 р. (копальня № 1) випадків просочування розсолів у гірничі виробки глибинних горизонтів не було. У 1952 р. у квершлазі 4/1 на копальні № 1 був виявлений перший великий приплив води.

У листопаді 1978 р. копальні № 2 стався прорив надсолевих вод у відпрацьовані камери 115— 116, а згодом у камеру 122 на північно–східному і південно–східному флангах течії.[18] Воду почали відпомповувати в уже переповнене хвостосховище під Болехівці.

14 вересня 1983 р. після сильного дощу відбувся прорив ґрунтової дамби хвостосховища між пікетами 7 та 8. Величезна маса висококонцентрованої ропи та твердих відходів (мулу) ринула у басейн р. Солониці, а з неї — у р. Тисменицю, й далі, у Дністер та Чорне море. Сумарна маса цього викиду становила понад 5 млн т, це був селевий потік з потужним гідравлічним напором. Величезна маса соляних відходів забруднила всю навколишню територію (річки, сади, городи, поля, ліси). Це завдало величезної шкоди флорі й фауні району, а також гідробіонтам річок Солониці, Тисмениці, Дністра та Чорного моря.

Видобуток руди, згідно з початковими проектами, здійснювався без закладки відпрацьованих порожнин, внаслідок чого утворилося близько 33 млн м3 пустот, що призводить до просідання земної поверхні і утворення провалів. Рішення про обов'язковість закладки було прийняте міжвідомчою комісією тільки в 1978 році. Збудований на підприємстві закладувальний комплекс загальною потужністю 300 тис. м³ в рік дозволив провести закладку 1,8 млн м3 шахтних пустот, однак в наш час[коли?] комплекс не працює. Закладка здійснюється лише породою від проходки і становить всього 1,5 — 2 тис. м³ в рік.[14]

З того часу об'єм виробництва калійних мінеральних добрив у Стебнику зменшився. За умов позитивного водного балансу — переважання опадів над випаровуванням у хвостосховищі, немає гарантії нового прориву дамби після сильних дощів. Тому частину ропи з хвостосховища, яка перевищує проектні позначки, за погодженням з контрольними органами, періодично скидали в р. Солоницю.

У Стебнику на ДХГП «Полімінерал» у хвостосховищі накопичено 11,2 млн м3 відходів.[14] Відходи викликають засолонення підземних вод, водоймищ на ділянках розміщення ставків накопичувачів та шламосховищ, що відбувається шляхом інфільтрації розсолів через їх днища, борти й основи дамб. Крім ропи, у хвостосховищі міститься близько 20 млн т твердої фази — соляно-глинистих відходів флотаційного збагачення.[14]

Загальний об'єм підземних карстових порожнин, які становлять значну небезпеку і можуть призвести до техногенної катастрофи, становить 440 тис. м³, тампонажні роботи припинено У 1993 році. За 2002 — 2004 рр. активізація поверхневого карсту тричі фіксувалася в межах 3-го поясу ЗСО курорту Трускавець.[19] Збільшення у часі припливів агресивних вод у гірничі виробки посилило формування карстових форм, які представлені порами вилуговування, щілинами, промивинами, кавернами, понорами, камерами. Карстові явища порушили цілісність функціонуючих споруд і будівель, інженерних комунікацій.[18]

У рудник № 2 Стебницького ДГХП Полімінерал з 1978 року потрапляють агресивні розсоли, які до 2001 активно збирали та відкачували, з 2001 р. відбувається затоплення шахти.[20] Відбувається самозатоплення рудника. В зоні харчування водоносного горизонту в долині річки Вишниці виникла серія провалів і утворилося озеро.[21] В зоні Шахтного поля західного флангу рудника № 2 відбуваються деформаційні процеси, які визнано такими, що активізувалися і дана ситуація загрожує виникненню провалів земної поверхні та можливою руйнацією автодороги Львів-Трускавець, водогону Гірне-Дрогобич (водогін знаходиться в межах впливу гірничих робіт на шахтному полі рудника № 2), лінії електропередач.[21] Водопостачанням та водовідведенням займається «Підприємство водопостачання та водовідведення Стебницького ДГХП „Полімінерал“».

Див.також: Сучасна екологічна ситуація

Закриття збагачувальної фабрики

Після роботи багатьох державних комісій врешті-решт 1988 р. прийнято рішення про закриття хімічної збагачувальної фабрики Стебницького калійного заводу.
Після зупинки збагачувальної фабрики «Полімінералу» в зв'язку із запланованою реконструкцією, з 01.01.1988 р. рудник № 2 був зупинений і перебував у стадії консервації. Реконструкція збагачувальної фабрики не відбулася. Залишкові промислові запаси по руднику становлять 15,4 млн т.

Закриття рудника № 2

Закриттю рудника № 2 ДГХП «Полімінерал» послужила також аварія шахтного 12-тонного електровоза, який впав до клітьового ствола та вивів його повністю з ладу.

Згідно з рішенням Міністерства промполітики України (протокол від 29.01.2002 р.) рудник № 2 підлягає «Мокрій» консервації шляхом заповнення гірничих виробіток третього-четвертого горизонтів насиченими розсолами, а простір відроблених запасів вище розташованих горизонтів — гідрозакладкою накопиченими в хвостосховищі відходами збагаченої калійної руди.

Розробкою "Комплексного проекту консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель Стебницького ДГХП «Полімінерал» займається ВАТ «Гірхімпром».

Зупинка рудника № 1

Рудник № 1 припинив видобуток руди у травні 2003. Шахтне поле першого рудника займає площу понад 9 км кв. Рудник має п'ять вертикальних стволів: «Новий», «Кюбек», «Ляриш», «Західний» і «Південний».

«Мокра консервація»

Внаслідок технічних і екологічних проблем рудника № 2, що недостатньо вирішувались під час експлуатації і з роками загострились під впливом двох факторів: наявністю великого об'єму незакладених порожнин відпрацьованих камер (міжкамерні цілики по своїх стійкісних характеристиках розраховані на тимчасову роботу без закладки порожнин камер і за межами розрахункового часу існування вони поступово втрачають несучу здатність та не можуть забезпечувати стійкість гірничого масиву та донної поверхні) і водопритоку в рудниках, ліквідувати вище перераховані процеси можна лише шляхом заповнення виробленого простору твердими матеріалами шляхом:

  • 1) самоліквідації або ліквідації рудника;
  • 2) консервації рудника шляхом заповнення порожнин насиченими розсолами з хвостосховищ для майбутнього видобутку калійної сировини способом свердловинного методу вилуговування.[22]

Консервація дає змогу: запобігти небезпеці провалів поверхні внаслідок розвитку соляного карсту, припинити скиди солоної води з шахти і з хвостосховища у річки, забезпечити можливості відробки запасів калійної сировини шляхом вилуговування, і, крім того, проводиться рекультивація земель, зайнятих хвостосховищем і відвалами.[22]

Після затоплення рудника розсолом, закладки дренажного горизонту і великих карстових порожнин, тампонажу зон розущільнення, фільтрація поверхневих вод в соляний масив стане неможливою.[22] Зникне остання з умов і тому карстовий процес припиниться.[22]

24 березня 2004 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження «Про затвердження комплексного проекту консервації рудника N 2 і рекультивації порушених земель Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства „Полімінерал“» з строком виконання робіт — 8 років, вартість 162,4 млн грн.[23]

У 2004 році на виконання робіт по консервації було виділено 6,4 мільйона гривень, у 2005 — 5,3 мільйона гривень, у 2006 — сім мільйонів, у 2007 — шість мільйонів гривень.[24] Станом на 13 жовтня 2009 року затверджений Кабміном "Комплексний проект консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель Стебницького ДГХП «Полімінерал», профінансовано лише на 34 відсотки.[25]

Станом на 1 січня 2013 р. виконано робіт на 70,9 млн грн.[11]

Пансіонат «Мінерал»

За адресою: Львівська область, м.Трускавець, вул. Василя Стуса, буд.6 — знаходиться курортний заклад "Пансіонат «Мінерал» Стебницького ДГХП «Полімінерал».

Спелеолікарня

З використанням існуючої лікувальної бази пансіонату «Мінерал», та курорту Трускавець, на базі рудника № 1 СДГХП «Полімінералу» показана можливість створення лікувального комплексу-спелеолікарні на 150 місць для лікування пульмонологічних хворих та обґрунтовано економічну доцільність проекту.[26] Як мінімум кожна з трьох луговень № 8,9,1 з невеликою підготовкою можуть бути використані для лікувальні за зразком лікарні соле- та спелеолікування у відроблених добувних камерах солерудників в селі Солотвино Закарпатської області.[26]

Див. також

Примітки
  1. М. В. Одрехівський. Еколого-економічні проблеми інтеграції інноваційних структур в економіку регіону / Науковий вісник НЛТУ України. Збірник науково-технічних праць. — 2011 Вип. 21.2. ISSN 1994-7836
  2. Бублик М. І., Коропецька Т. О. Оцінювання техногенних збитків промислових підприємств в умовах формування еволюційної економіки[недоступне посилання з липня 2019] // Вісник Національного університету «Львівська політехніка» Архівовано 30 квітня 2013 у Wayback Machine.. — 2012, № 725[недоступне посилання з липня 2019]
  3. Стаття від 20/07/10 З керівниками ДП «Угерський спиртовий завод», Стебницьке ДГХП «Полімінерал», ДП «Львівський комбінат хлібопродуктів» ДАК «Хліб України» можуть розірвати контракт на порталі «Щоденний Львів». Перевірено 20/10/2011
  4. Стебницький «Полімінерал» уже втретє готують до приватизації. // http://zik.ua 13 грудня 2012
  5. Стебницький «Полімінерал» розділять на два підприємства http://zik.ua 15 березня 2011
  6. Щоденна інтернет-газета «Вголос». ФДМУ знову не зміг продати Стебницький «Полімінерал»[недоступне посилання з липня 2019]. 27 жовтня 2010.
  7. Інтернет-газета «Дрогобицьке земляцтво». 29 04 11 Дрогобицькі новини.
  8. Стебницький «Полімінерал» акціонують. 25 жовтня 2012. zik.ua
  9. Потенційний інвестор приглядався сьогодні до Стебницького ДГХП «Полімінерал» http://zik.ua 20 січня 2012
  10. «Полімінерал» просить звільнити його від сплати земельного податку Архівовано 11 грудня 2012 у Wayback Machine.. 28 березня 2012. vgolos.com.ua
  11. На «Полімінералі» б'ють на сполох, готуються до страйку 05.06.2013. http://protruskavets.org.ua/
  12. Стебницький «Полімінерал» продали за 56 млн грн 03.10.2013
  13. ФДМУ продав «Полімінерал» за 56 млн гривень Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.. 02.10.2013 ukrinform.ua
  14. Білоніжка П., Дяків В. Хімічний та мінеральний склад відходів збагачення калійних руд Стебницького родовища та їхній вплив на довкілля: — Вісник ЛЬВІВ. УН-ТУ Серія геол. 2009. Вип. 23. С. 162—174
  15. Ятчишин, Ю. Й. Підвищення екологічної безпеки у безвідходних технологіях переробки багатокомпонентних солевмісних матеріалів: автореферат дисертації кандидата технічних наук : 21.06.01 / Ю. Й. Ятчишин ; Національний унуніверситет «Львівська політехніка». — Л., 2007. — 19 с.
  16. Матеріали до Національної доповіді України про стан навколишнього природного середовища у 2008 році «Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища у Львівській області в 2008 році»
  17. О. Ревега Індукція хромосомних аберацій рідкими відходами виробництва Стебницького ДГХП «Полімінерал» у Allium-тесті // Вісник Львівського ун-ту. Серія біологічна Архівовано 18 грудня 2010 у Wayback Machine. — 2006. Вип. 41. С. 46-53
  18. Г. Рудько, М. Бондаренко Техногенна екологічна безпека територій соляних і сірчаних родовищ Львівщини Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine. // Праці наукового товариства ім. Шевченка Збірник наукових праць Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.. — 2001, Т.7 Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.
  19. Львівська область в цифрах і фактах. — Львів, 2004.
  20. Дяків В. Експериментальне моделювання кінетики розчинення (дезінтеграції) галопелітових мінеральних асоціацій в агресивній ропі з рудника № 2 Стебницького калійного родовища. С. 110—121 / Мінералогічний збірник Збірник наукових праць. — 2007, Вип. 2.
  21. А. М. Гайдин Влияние техногенной деятельности на соляной карст[недоступне посилання з липня 2019] // Екологія і природокористування Збірник наукових праць[недоступне посилання з липня 2019]. — 2008. Випуск 11[недоступне посилання з липня 2019]
  22. Івасівка Н. Л. Моніторинг стану екологчної безпекишахти ДГХП «полімінерал», м. Стебник. / Н. Л. Івасівка, О-Р. В. Мартиняк, М. Ф. Юрим. // Захист навколишнього середовища. Енергоощадність. Збалансоване природокористування: збірник матеріалів I міжнародного конгресу, Львів, 28-29 червня 2009 р. / Національний університет «Львівська політехніка» та ін. — Л. : Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2009. — 157 с. — C. 24-25
  23. Кабінет Міністрів України; Розпорядження від 24.03.2004 № 166-р
  24. На Стебницькому ДГХП «Полімінерал» продовжуються обвали землі, бо держава не фінансує ліквідацію рудника № 2 — директор підприємства 22 січня 2008. http://galinfo.com.ua
  25. Гриценко обіцяв знайти гроші на порятунок Стебника від карстових провалів. 13 Жовтня 2009. galinfo.com.ua
  26. Матеріали Міжнародного конгресу «Проблеми інформатизації рекреаційної та туристичної діяльності в Україні: перспективи культурного та економічного розвитку». — Трускавець, 2000. — 275 с. — С.255-257.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.