Дронтові

Дронти були нелітаючими птахами завбільшки з гусака. Припускають, що дорослий птах важив 20-25 кг (для порівняння: маса індика — 12-16 кг), у висоту сягала метра. Лапи дронта з чотирма пальцями нагадували індичі, дзьоб масивний. На відміну від пінгвінів і страусів, дронти не вміли не тільки літати, а й добре плавати або швидко бігати: на островах не було сухопутних хижаків і боятися було нічого. У результаті багатовікової еволюції додо і його побратими поступово втратили крила — на них залишилося всього кілька пір'їн, а хвіст перетворився на маленький чубчик.

Дронти водилися на Маскаренських островах в Індійському океані. Мешкали в лісах, трималися окремими парами. Гніздилися на землі, відкладаючи одне велике біле яйце.

Дронти повністю вимерли з появою на Маскаренських островах європейців — спочатку португальців, а потім голландців . Полювання на дронта стало джерелом поповнення корабельних запасів, на острови були завезені пацюки, свині, кішки і собаки, які поїдали яйця безпорадного птаха. Для полювання на дронта до нього потрібно було просто підійти і вдарити палицею по голові. Оскільки цей птах раніше не мав природних ворогів, він був довірливий. Можливо, саме тому моряки дали йому ім'я «додо» — від простонародного португальського слова doudo (суч. doido, порт. порт. дурний, божевільний)[1]..

Довгий час маврикійського і родригеського дронтів об'єднували в родину дронтових, так як їх спорідненість з іншими голубами довго залишалося невизначеною. Ці два види також поміщали в окремі монотипічні родини, Raphidae і Pezophapidae, відповідно, згідно з припущенням, що кожний з них розвивався самостійно. Останні остеологічні і молекулярні дані привели до прив'язки дронтових до підродини Raphinae, яке є частиною родини голубових.

Порівняльний аналіз гена цитохрома B і мРНК послідовності 12S, взятих зі стегнової кістки родригеського дронта і передплесна маврикійського дронта, підтвердив їх тісну спорідненість і розміщення в межах родини голубових. Генетичні дані також показали, що гривастий голуб в Південно-Східній Азії є їх найближчим родичем після Goura victoria і Didunculus strigirostris. Наступна кладограма показує близьку спорідненість Pezophaps solitaria в родині голубових, а також клади острівних ендеміків, згідно з Shapiro et al., 2002[2]

Аналогічна кладограма була опублікована в 2007 році, вона відрізняється перевернутим становищем клад з Goura victoria і Didunculus strigirostris, а також включенням Otidiphaps nobilis і Trugon terrestris. У 2002 році дослідження показало, що дивергенція видів маврикійського і родригеського дронтів відбулася на межі палеогену — неогену. Маскаренські острови (Маврикій, Реюньйон і Родригес) є островами вулканічного походження і мають віку менше 10 мільйонів років, тому предки дронта, швидше за все, вміли довго літати після відділення від свого родоводу. Відсутність травоїдних ссавців, які могли б конкурувати з дронтовими за ресурси на цих островах, дозволило родригеському і маврикійському дронтам досягти великих розмірів. ДНК, узята в Оксфорді з опудала дронта, опинилася в поганому стані, і не використовувалася в дослідженнях викопних решток, тому дані про розмір птахів ще потребують незалежної перевірки.