Друга теорема Веєрштрасса
Дру́га теоре́ма Веєрштрасса доводить досягнення неперервною функцією своїх точних меж. Вперше сформулював і довів німецький математик Карл Веєрштрасс.
Формулювання теореми
Якщо функція неперервна на проміжку , то вона досягає на цьому проміжку своїх точних верхньої та нижньої меж. (тобто на проміжку знайдуться точки та такі, що , .
Доведення
Доведемо, що функція неперервна на проміжку досягає своєї точної верхньої межі (досягнення точної нижньої межі доводиться аналогічно).
Припустимо супротивне, тобто припустимо, що функція не приймає значення точної верхньої межі у будь-якій точці проміжку . Тоді для всіх точок проміжку нерівність є правильною, і ми можемо розглянути на проміжку скрізь додатну функцію
.
Оскільки знаменник не обертається в нуль та неперервний на проміжку , то за теоремою про неперервність частки неперервних функцій, функція також неперервна на проміжку . У цьому разі, згідно з першою теоремою Веєрштрасса, функція обмежена на проміжку , тобто знайдеться таке додатне число , що для будь-якого з проміжку справедлива нерівність:
.
Її можна переписати (враховуючи що ) у такому вигляді:
.
Це співвідношення правильне для будь-яких точок з проміжку . Воно суперечить тому, що є точною верхньою межею (найменшою з усіх верхніх меж) функції на проміжку . Отже, отримана суперечність доводить хибність нашого припущення.
Теорему доведено.
Див. також
Джерела
- Завало С. Т. (1972). Елементи аналізу. Алгебра многочленів. Київ: Радянська школа. с. 462. (укр.)
- Ильин В. А., Позняк Э. Г. Основы математического анализа. — 7-е. — М : Физматлит, 2004. — Т. 1. — 644 с. — ISBN 5-9221-0536-1.(рос.)