Дружбинський цукрорафінадний завод

Цукровий завод в селищі Хутір-Михайлівський Марчихино-Будинської волості Глухівського повіту Чернігівської губернії Російської імперіїбув побудований в 1855 році. Спочатку це було невелике підприємство, на якому працювали кріпаки.[1]

У 1861 році завод переобладнали і крім цукру-піску почали виробництво цукру-рафінаду (всього в цей час завод виробляв до 200 тис. пудів цукру на рік). В кінці 1860х років до Хутора-Михайлівського була прокладена вузькоколійна залізниця від лінії Воронеж - Зернове, що спростило підвезення сировини та вивезення готової продукції, і сприяло збільшенню обсягів виробництва. В результаті, кількість працівників заводу було збільшено до 517 осіб.[1]

В цей час умови праці на заводі були важкими, тривалість робочого дня становила 12,5 годин, заробітна плата була маленькою (чоловіки отримували 5 карбованців в місяць, а жінки - 3 карбованці на місяць), діяла система грошових штрафів. Більшість працівників жили в бараках і мало придатних для проживання сараях.[1]

Під час першої революції в Російській імперії в ніч на 23 лютого 1905 року працівники цукрового заводу та місцеві селяни розгромили цукровий завод в Хуторі-Михайлівському і економію його власника - цукрозаводчика Терещенка. Для придушення виступу в село прибув загін кінноти з чернігівським губернатором і начальником жандармського управління, 168 осіб були арештовані і засуджені.[1]

У 1906 році завод був відновлений, тривалість робочого дня зменшили до 10 годин, однак зарплата залишилася низькою. 17 червня 1906 року понад 300 працівників заводу прибули до Свеси, де разом з робітниками інших підприємств і селянами провели мітинг. 18 січня 1907 року працівники заводу розпочали страйк з вимогами вивести козаків з села, збільшити зарплату до 10 карбованців на місяць, ввести 8-ми годинний робочий день і зменшити кількість робочих днів до 24 на місяць.[1]

У 1907 році через Хутір-Михайлівський була прокладена магістральна залізнична лінія Москва - Київ і станція стала залізничним вузлом (що розширило географію збуту продукції заводу). В цей же час на заводі була організована медична каса.[1]

Перед початком Першої світової війни на заводі працювало 1960 осіб (з них 640 жінок), після початку війни в зв'язку з призовом чоловіків до дієвої армії кількість жінок серед працівників збільшилася.[1]

27 грудня 1917 станція Хутір-Михайлівський була захоплена радянськими військами (де було обрано Раду залізничників), 6 січня 1918 року - в селищі, слідом за цим з працівників цукрового заводу був сформований загін Червоної гвардії. Під керівництвом заводського комітету його було повторно запущено та 18 січня 1918 року війська Західного фронту РСЧА і в Петроград вивезли з заводу запаси цукру в 70 тис. пудів.[1]

Надалі, в ході радянсько-української війни в квітні 1918 року Хутір-Михайлівський було звільнено українськими та німецькими військами,[1] і залишалися тут до листопада 1918 року. 19 листопада 1918 року селище захопили частини наступаючої на харківському напрямі 2-ї української радянської дивізії РСЧА.[2]

Відновлення заводу почалося в кінці листопада 1918 року, одночасно з залізничним вузлом.[1]

У 1921 році при підприємстві був побудований заводський клуб з бібліотекою (прискорив ліквідацію неписемності серед працівників і місцевих мешканців), потім відкритий медпункт, а 2 січня 1923 року Хутір-Михайлівський цукровий завод був знову введений до експлуатації. За сезон цукроваріння 1923-1924 рр. було вироблено 270 468 центнерів цукру.[1]

У 1925-26 рр. завод був реконструйований і вже в 1926 році він справив 3347 тис. пудів цукру (на 500 тис. пудів більше, ніж у довоєнному 1912 році). Продуктивність праці збільшилася в два рази, кількість працівників становила 2858 чол.[1]

В ході Другої світової війни 1 жовтня 1941 року Хутір-Михайлівський був окупований наступаючими німецькими військами, слідом за цим для охорони залізничного вузла, складів при залізничній станції і цукрового заводу тут був залишений німецько-поліцейський гарнізон. Основні сили гарнізону були зосереджені на залізничній станції і в пожежному депо цукрового заводу, в самому поселенні на північно-східній і південній околицях були розміщені дві застави.[3] У 1943 році відступаючі німецькі війська повністю зруйнували цукровий завод, розташований в Хутір-Михайлівському.[4]

Відповідно до четвертого п'ятирічного плану відновлення і розвитку народного господарства СРСР цукровий завод був відновлений і восени 1947 року відновив роботу. Пізніше, основною продукцією заводу став цукор-рафінад.[1]

У лютому 1962 року в Хуторі-Михайлівському була введена в експлуатацію нова ТЕЦ (що забезпечила можливість збільшення обсягів виробництва), а в кінці 1962 року в результаті злиття трьох поселень (Хутір-Михайлівський, села Журавка і Юрасовка) виникло місто Дружба.[1] Після цього підприємство отримало нове найменування - Дружбинський цукрорафінадний завод.[5][6]

У 1967 році на заводі була встановлена автоматична лінія по упаковці рафінаду і конвеєр для транспортування упаковок.[1]

Загалом, за радянських часів завод входив до числа провідних підприємств міста.[7][1][5][6][8]

Після відновлення незалежності України державне підприємство було перетворене на відкрите акціонерне товариство.

Надалі, завод припинив своє існування[9] і до кінця 2006 року був розібраний на металобрухт.[10]