Друзь Олександр Олександрович
Олекса́ндр Олекса́ндрович Дру́зь (нар. 1 серпня 1995 — 16 серпня 2014) — солдат Збройних сил України.
| Друзь Олександр Олександрович | ||
|---|---|---|
.png.webp){kind=small} Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
1 серпня 1995 Любашівка | |
| Смерть |
16 серпня 2014 (19 років) Благодатне | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування |
 | |
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg.png.webp){kind=small}
Життєвий шлях
Закінчив філіал профтехучилища, здобув спеціальності електрика й механіка, працював у фермерському господарстві «Основа-2». Отримав повістку у військкоматі повідомили, що його призвуть навесні 2014-го, Олександр розрахувався з роботи та налаштувався на службу та підписав контракт. Спочатку потрапив у групу снайперів, потім перевівся у танкісти. Солдат, механік-водій 28-ї окремої механізованої бригади. Затримав порушника кордону, 17 квітня батьки отримали подяку командира частини.
З липня 2014-го перебував у зоні бойових дій. Загинув під час обстрілу терористами з РСЗВ «Град» біля села Благодатне (Амвросіївський район). Тоді ж полягли Віктор Булавенко, Костянтин Костенко, Микола Прудій, Олександр Топал й Олександр Цибульський.
Без Олександра лишились мама та сестра.
Похований в Любашівці.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- орденом «За мужність» III ступеня (15.5.2015, посмертно)
- 17 жовтня 2014-го в Любашівській ЗОШ відкрито меморіальну дошку випускнику Олександру Друзю.
Джерела
- Друзь Олександр Олександрович
- Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»