Дряпаченко Іван Кирилович

Дряпаченко Іван Кирилович (04.08.1881, Василівка, Полтавська губернія — † 24.12.1936, с. Василівка, Козельщинский район Полтавської області) — український маляр та графік кінця XIX — першої половини XX ст.

Дряпаченко Іван Кирилович
Народження	4 серпня 1881(1881-08-04) Василівка, Кременчуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть	24 грудня 1936(1936-12-24) (55 років)
	Василівка, Козельщинський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Поховання	Василівка
Навчання	Малювальна школа Мурашка і Московське училище живопису, скульптури та зодчества
Діяльність	художник
Дряпаченко Іван Кирилович у Вікісховищі

Народився у родині Кирила Федоровича Дряпаченка, колишнього кріпака. Згодом батько художника став безземельним селянином і служив у маєтку графів Капністів на посаді ключника. Іван Дряпаченко з дитинства мав хист до малювання. У 1894 р. завдяки допомозі родини Капністів йде до Київа. З 1894 по 1998 рр. навчається у Київській рисувальній школі. 1898–1902 рр. – навчання у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (майстерня В. Сєрова). У 1902 р. Іван Дряпаченко отримав звання некласного художника. У 1903 р. він поступив до Вищого художнього училища при Академії мистецтв. І. Дряпаченка зараховано до майстерні І. Рєпіна, вчився у П. Чистякова та В. Савинського. 1910–1911 р. працював у рідному селі над конкурсною картиною «Саломея», за яку у 1911 р. отримав звання художника.

У 1912 р. І. Дряпаченко їде до Італії для вдосконалення майстерності. У цьому ж році за картину «Святе сімейство» художник отримує III-ю премію ім. А. Куїнджі. Під час другої пенсіонерської поїздки 1913 р. І. К. Дряпаченко створив другу звітну картину - «Поминальний день у Флоренції».

Під час Першої світової війни (1916—1917 рр.) художник служив у військово-художньому загоні т.з. Трофейної комісії. У цей період він зробив багато малюнків і етюдів, портретів воєначальників і рядових солдат. Малюнки І. Дряпаченка були надруковані в ілюстрованому тижневику «Літопис війни 1914-15-16-17 рр».[1]

З Кавказького фронту у грудні 1917 р. Іван Дряпаченко вирушає у рідну Василівку цього разу назавжди. Починаються досить сумні роки існування майстра.

За свідченням сучасників талановитий художник загинув страшною смертю — згорів від чаду гасової лампи, поставленої коло ліжка у власному будинку на 56-му році життя.

Похований на сільському цвинтарі. 8 червня 2007 р. на могилі І. Дряпаченка відкрито пам'ятника[2]. Автори: скульптор В. Максименко та художник-графік А. Дяченко.

21 листопада 2019 р. у с. Василівка відкрито пам'ятника І. Дряпаченку. Погруддя художника створив скульптор Ю. Дяченко[3].

Пригадуючи свої зустрічі з митцем, його учень художник-пейзажист А. К. Терещенко (1900-1991)[4] писав: «Дряпаченко виглядав кремезним, з відкритим свіжим обличчям, русявими чубом, вусами та невеликою еспаньйолкою. Очі сірі, завжди злегка прижмурені. Одяг носив напіввійськовий. Влітку солом'яну панаму, парусиновий плащ. В руках неодмінно був металевий ціпок з закругленою ручкою. Говорив українською мовою. Мав низький тембр… Згадував про своє навчання в Академії, розповідав про своїх учителів Рєпіна, Чистякова, Савинського… зустрічі з артистами, письменниками… У цих бесідах виявлялися і природний гумор художника, його широкий кругозір, виняткова людяність, любов до мистецтва».

Сумна доля творчої спадщини майстра. А. Терещенко у пояснювальній записці 1989 р. повідомляє: «Многие его картины, портреты, эскизы, рисунки, библиотека, личный архив – родственниками за бесценок были проданы частному лицу, жителю соседнего села Юрки – Ю. Белокобыле, который без промедления начал перепродавать живописные работы через комиссионные магазины Киева, Харькова и в др. местах… Во время гитлеровской оккупации значительная часть произведений Дряпаченко, сохранившаяся у Белокобылы, оказалась в руках немецкого коменданта Китлица и была им вывезена в Германию…»

Протягом сімдесяти років доля творчої спадщини художника була невідома. У жовтні 2015 р. на атрибуцію до Всеросійського художнього науково-реставраційного центру ім. академіка І. Е. Грабаря надійшов «Портрет сидячого чоловіка» під авторством Ісаака Бродського (1906, папір, графітний і чорний олівець, 50,5х34). Після експертизи робота визначена як «Портрет художника І. К. Дряпаченка». Дослідник творчості І. Дряпаченко та його учень - Анатолій Терещенко писав, що створення портрета пов'язано з періодом навчання І. Бродського та І. Дряпаченко у І. Рєпіна. Малюнок, на якому Іван Дряпаченко зображений сидячим, зі схрещеними на грудях руками, був опублікований у періодичному виданні «Журнал журналов» з підписом "Рис. худ. Бродского худ. Дряпаченко" (Пг., 1915, № 3, С. 13.). 18 вересня 2013 р. він проданий на аукціоні Neumeister (Мюнхен, Німеччина) під назвою «Портрет Валентина Сєрова (1865-1911)». Можна припустити, що портрет І. Дряпаченка, створений І. Бродським в 1906 р., раніше був складовою частиною колекції культурних цінностей, незаконно вивезених з території України під час Другої світової війни. Оскільки цей малюнок олівцем досі зберігся, можна також припустити, що і роботи самого Івана Дряпаченка знаходяться, до цього дня, на території Західної Європи[5].

Творча спадщина художника представлена в музейних зібраннях України, Росії та Республіки Білорусь тільки поодинокими прикладами. Є його твори в приватних колекціях, але місце знаходження переважної більшості робіт І. К. Дряпаченка невідомо. "Вірогідно, це стало одним із приводів для появи на ринку антикваріату  підробок творів Івана Дряпаченка".[6]