Дубенський хрестовоздвиженський монастир

Листівка Дубенський хрестовоздвиженський монастир

Дата заснування І половина XV століття.

У 80-х роках XVI ст. Іов Желізо (згодом Йов Почаївський) став ігуменом монастиря, тут прожив 20 років.

Після Василіянського з'їзду (1743) до Литовської василіянської провінції було приєднано деякі волинські монастирі, серед них два дубенські — Спаський і Хрестовоздвиженський. До 1812 року обитель залишалася в унії, потім знову стала московською православною. Хрестовоздвиженський монастирський храм перетворено на парафіяльну церкву. На прохання архієпископа Волинського і Варшавського Арсенія (РПЦ) у 1860 році було одержано царський дозвіл на відновлення монастиря, що отримав назву Хрестовоздвиженська пустинь і був приписаний до Почаївської лаври. У 1904 році монастир було підвищено до другого класу. Уже під владою Польщі, після 1921 р. монастир знову став пустинню, залежною від Почаївської лаври. В 1939 р. радянська влада націоналізувала землі обителі. Під час вигнання з Дубна нацистів радянськими військами зазнав значних пошкоджень храм і господарські будівлі монастиря. У 1949 році влада прийняла рішення про закриття монастиря. До середини 1950-х років ченці залишили монастир. У 1960-х рештки зруйнованої церкви розібрали, а місцевість була забудована очисними спорудами і зайнята міським сміттєзвалищем.

В монастирі також жили, працювали Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович, отець Віталій (ігумен, тут 1604 року переклав з грецької книгу « Діоптра…»), ієромонах Арсеній (у 1539—1566 роках створив «Дубенське Четвероєвангеліє» — шедевр українського книгописання).

• Кралюк Петро (доктор філософії, професор НУ «Острозька академія»). Культурно-релігійне життя Дубна в кінці ХУІ — на початку ХУІІ ст. // Історична Волинь

• Дубно історичне