Дубов'язівський цукровий комбінат

Цукровий завод у 1900р.

Бурякоцукровий завод в селі Дубов'язівка ​​Конотопського повіту Чернігівської губернії Російської імперії був побудований в 1898 році місцевим поміщиком Кандибою — після того, як в результаті будівництва залізничної лінії Конотоп — Ворожба економічний розвиток прилеглої до неї місцевості активізувалося. Спочатку, працівниками заводу були місцеві селяни, умови роботи були важкими — робочі жили в бараках, тривалість робочого дня становила 12 — 14 годин, за невеликі порушення призначалися штрафи.[1]

В ході першої російської революції у вересні 1905 року працювали на заводі селяни-поденники почали страйк, разом з робітниками інших цукрових заводів висунувши вимогу ввести 8-годинний робочий день і політичні вимоги. Після цього в районі Дубов'язівка ​​були розміщені на постій козаки[1].

У червні 1917 року на цукровому заводі була створена первинна профспілкова організація, яка обрала заводський комітет з 17 чоловік і ввела на підприємстві 8-годинний робочий день і робочий контроль над виробництвом. На початку вересня 1917 селяни Дубов'язівка ​​розділили між собою землі Дубовязівського цукрового заводу, переорали їх і засіяли озимими[1].

У першій половині листопада 1917 року в Дубов'язівка ​​була встановлена ​​Радянська влада і обраний ревком з трьох чоловік, який очолив слюсар Дубовязівського цукрового заводу М. П. Ліфаренко. Після цього робітники добилися від правління цукрового заводу скасування системи грошових штрафів і положення про негайне звільнення працівників, які висловили свою незгоду із заводською адміністрацією[1].

У березні 1918 року наступали вздовж лінії залізниці німецькі війська вийшли до кордону Конотопського повіту. Заводський комітет Дубовязівського цукрового заводу і населення Дубов'язівка ​​надавали допомогу цукром та іншими продуктами частинах РККА, які протягом десяти днів вели оборонні бої з німецькими частинами у роз'їзду Дубов'язівка, але в Наприкінці березня 1918 року в село[1].

На початку січня 1919 року в село зайняли частини РККА, цукровий і спиртовий заводи були націоналізовані, а для забезпечення цукрового заводу сировиною був створений радгосп «Дубов'язівський», але в подальшому територія Конотопського повіту до грудня 1919 року знаходилася в зоні бойових дій громадянської війни. У грудні 1919 року відступаючі частини армії Денікіна розграбували завод[1].

Відновлення підприємств почалося в 1920 році, в вересні 1921 року він відновив роботу і в перший сезон провів 13 920 пудів цукру[1].

У 1923 році Дубов'язівка ​​стала центром сільради і при цукровому заводі було відкрито медпункт, який зіграв значну роль в охороні здоров'я місцевих жителів. У 1925 році в результаті об'єднання Дубовязівського цукрового заводу і забезпечував його сировиною радгоспу (з 3500 гектарами землі) був створений Дубов'язівський цукровий комбінат. У 1926 році від станції Дубов'язівка ​​до підприємства була прокладена залізнична гілка, що дозволило збільшити продуктивність і кількість робочих цукрового заводу (до 308 чоловік)[1].

В ході індустріалізації 1930-х років завод був реконструйований і розширений. В цей же час у зв'язку зі збільшенням обсягів виробництва цукру, посіви цукрових буряків на території Дубовязівського району були збільшені.[1]

В ході Великої Вітчизняної війни з 11 вересня 1941 до 7 вересня 1943 року в село було окуповано німецькими військами, перед відступом гітлерівці повністю зруйнували цукровий завод У 1943 році була відремонтована заводська електростанція, потім — залізнична гілка і заводські майстерні. Надалі, відповідно до четвертим п'ятирічним планом відновлення і розвитку народного господарства СРСР (1946—1950 рр.) Цукровий комбінат і бурякорадгосп були повністю відновлені[2], також була побудована нова ТЕЦ[1].

У 1960 році підприємство виробило 250,1 тис. Центнерів цукру, в 1965 році — 471,7 тис. центнерів цукру[1].

В цілому, за радянських часів цукровий комбінат входив в число провідних підприємств селища[2][3][4]. На балансі комбінату перебували заводський клуб, селищна бібліотека, медпункт, а також житлові будинки та інші об'єкти соціальної інфраструктури[1].

Після проголошення незалежності України комбінат перейшов у відання Державного комітету харчової промисловості України[5].

У липні 1995 року Кабінет міністрів України затвердив рішення про приватизацію цукрового комбінату і забезпечував його сировиною Дубовязівського бурякорадгоспу[5]. Надалі, державне підприємство було перетворено в відкрите акціонерне товариство.

У червні 1999 року Кабінет міністрів України передав комбінат в комунальну власність Сумської області[6].

У липні 2005 року Дубов'язівський цукровий комбінат став банкрутом[7], зупинив роботу та в подальшому припинив своє існування[8][9].

Цукровий завод після закриття

• Дубов'язівка
• Цукрова промисловість України