Дугарь Яна Сергіївна

Народилася на Полтавщині (за іншими даними на Дніпропетровщині[1]), медичну освіту здобула в КМК ім. Литвиненка

Жила на Полтавщині, була призвана до військкомату Старого Самбору[2].

Після початку Російсько-української війни пішла добровольцем на фронт, служила операційна медична сестра, згодом медична сестра хірургічного відділення у військовому мобільному госпіталі № 66.

22 травня 2018 її було переведено до Десантно-штурмових військ, у званні молодшого сержанта приєдналася до 25-ї повітрянодесантної бригади. Пізніше присвоїли звання — сержант (старший бойовий медик).

12 грудня 2019 Яну було заарештовано за підозрою у організації вбивства українського журналіста Павла Шеремета. За даними поліції, Яна зберігала у себе зброю та вела фотозйомку для підготовки вбивства Шеремета[3]. Іншими підозрюваними у справі є Юлія Кузьменко та Андрій Антоненко.

Зінкевич Яна (командир медичного батальйону «Госпітальєри» та народний депутат) заявила, що Дугарь Яна була в зоні проведення бойових дій на Донбасі з 3 червня по 26 вересня 2016 року. Це твердження вона підкріпила документами.[4]

13 грудня Яні було обрано запобіжний метод у вигляді домашнього арешту терміном до 8 лютого, вирок виніс скандально відомий суддя Сергій Вовк[5]. 24 січня Яні було змінено запобіжний захід на нічний домашній арешт[6]. З 20:00 до 7:00 Яна повинна перебувати у військовій частині в Гвардійському на Дніпровщині та носити електронний браслет.

13 липня 2020 Яна отримала дозвіл зняти електронний браслет та вільно переміщатися територією України[7]. 17 липня суд додатково пом'якшив запобіжний захід для Яни, було знято деякі обмеження на спілкування із військовослужбовцями[8].

4 серпня 2021 суд змінив запобіжний захід із цілодобового на нічний, постановивши зняти електронний браслет[9]. 27 вересня рішення про запобіжний захід було переглянуто, але врешті залишено без змін[10].

Одружена, чоловік — громадянин Іраку[11].

• орден «За мужність» III ступеня (13 червня 2017) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[12];
• відзнака «За оборону Авдіївки»[13];
• медаль «За врятоване життя»[13];
• нагрудний знак «Знак пошани» Міністерства оборони України[13];
• нагрудний знак «За зразкову службу»[13].