Медичний батальйон «Госпітальєри»
Госпітальєри — український волонтерський медичний батальйон, що бере участь у російсько-українській війні на Донбасі з 2014 року. Займається наданням першої медичної, домедичної допомоги та евакуацією поранених українських воїнів з найгарячіших ділянок фронту. Гасло — «Заради кожного життя!».
Медичний батальйон «Госпітальєри» | |
---|---|
Нарукавний знак батальйону | |
Засновано | 6 липня 2014 |
Країна | Україна |
Тип | Військова медицина |
Чисельність | батальйон |
У складі | УДА |
Гасло | Заради кожного життя! |
Війни/битви | Війна на сході України |
Командування | |
Поточний командувач |
Яна Зінкевич |
За час існування МБ Госпітальєри, під час російсько-української війни, врятовано близько 2750 українських бійців.[1]
Історія
«Госпітальєри» засновані 6 липня 2014 року[2] волонтеркою-медиком Яною Зінкевич, якій на той момент було 18 років.[3][2] В цей день, після запеклих боїв за село Карлівку та село Піски, було створено медичний підрозділ «Госпітальєри», названий на честь середньовічного ордену госпітальєрів.[2] Батальйон увійшов до складу Добровольчого Українського Корпусу «Правого Сектора», а Зінкевич було призначено начальником усієї медично-польової служби ДУК Правого Сектора.[4][5][3] Яна Зінкевич продовжує бути начмедом Української Добровольчої Армії та незмінним командиром Медичного Батальйону «Госпітальєри».[2][6] Станом на березень 2017 року «Госпітальєри» налічували 60 осіб і 100 резервістів.[7]
У 2019 році у Дніпрі на базі медичного батальйону «Госпітальєри» Української Добровольчої Армії створили комунальне підприємство «Госпітальєри Дніпра», яке отримало фінансування з міського бюджету Дніпра.[1]
Діяльність
Демілітаризований медичний батальйон надає допомогу усім добровольцям, військовим та мирному населенню, яке знаходиться в зоні проведення бойових дій, і потребує домедичної допомоги, медичного термінового втручання чи терапевтичного лікування.[4] Госпітальєрські екіпажі здійснюють евакуацію, стабілізацію і транспортування поранених з червоної зони до стабпунктів чи прифронтових госпіталів чи лікарень.[3] Волонтери медбату здійснюють постійну підтримку поранених в місті Дніпро, в лікарні Мечнікова — місце, куди транспортують найважчих поранених.[4] Також здійснюється післяшпитальна підтримка та реабілітація поранених, членів їх сімей.[4]
Принципово, позиції Госпітальєрів знаходяться в найгарячіших точках фронту для надання кваліфікованої допомоги українським військовим з числа добровольців та офіційним частинам ЗСУ, ВМФ.[4] Представники Госпітальєрів знаходяться безпосередньо на бойових позиціях з українськими військовими,[2] що дає можливість більш ефективно та швидко надавати допомогу під час ведення бою та збільшує шанси на успішну евакуацію та стабілізацію поранених. Є постійні позиції в прифронтових лікарнях, як наприклад в місті Авдіївка, де «Госпітальєри» підсилюють 66-й госпіталь.[4]
Ще один з важливих напрямків роботи Госпітальєрів є медико-тактичні вишколи, що постійно проводяться з періодичністю раз на місяць з початку весни до пізньої осені на базі у Павлограді.[8] На вишколах викладають досвідчені інструктори з числа найбільш кваліфікованих госпітальєрів, які пройшли не одну ротацію на передовій. Вишколи є популярними як серед бійців,[3] так і серед цивільного населення, яке не має на меті пов'язувати своє майбутнє з військовими діями. Знання та навички, отримані на вишколах, дієві і під час екстрених випадків у цивільному житті.[3] Станом на листопад 2021 близько двох тисяч осіб пройшли тижневі вишколи.[3]
2015 року одним з парамедиків батальйону Євгеном Тітаренком разом з Наталією Хазан було знято документальну стрічку «War for Peace», створену з 120 годин документального матеріалу з фронту, який знімав сам режисер під час роботи парамедиком у батальйоні[9].
Госпітальєри продовжують роботу під час російського вторгнення в Україну 2022 року і збирають кошти на ремонт техніки, пальне та медикаменти.[10]
Вшанування та нагороди
Батальйон користується великою пошаною серед бійців, має велику моральну підтримку усього народу України, діяльність його учасників викликає інтерес у сучасних митців — поетів, письменників, співаків, режисерів.
Незмінний Комбат Госпітальєрів Яна Зінкевич нагороджена державним орденом «За заслуги 3 ступеню» та недержавним орденом «Народний герой України».[6][5]
Втрати батальйону
Ім'я, псевдо | Посада, підрозділ | Дата народження | Місце народження | Дата смерті | Вік | Місце смерті (смертельного поранення) | Обставини смерті |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Горбачова Анастасія Валентинівна «Лиса» | Окрема тактична розвід група, парамедик | 16 березня 1983 | Чернівці | 6 серпня 2015 | 32 | Маріуполь | Загинула від вогнепального поранення з мисливської рушниці в серце. |
Пірковська-Зелинська Олена Болеславівна «Єва» | Керівник відділу догляду, турботи та реабілітації. | 28 травня 1974 | Київ | 15 серпня 2015 | 41 | Дніпро | Померла в Обласній клінічній лікарні ім. Мечникова під час операції — не витримало серце. На початку липня була госпіталізована з переломом хребта. |
Подаровський Олег Геннадійович «Сніжок»/«Анубіс» | Фронтовий водій-парамедик | 30 липня 1984 | Берестя, Білорусь | 3 листопада 2016 | 32 | Дніпро | Тяжко захворів восени 2015 року, цілий рік боровся з недугою. Помер в лікарні міста Дніпро.[11]. |
Малявський Мар'ян Юрійович «Марік» | Фронтовий парамедик | 25 серпня 1990 | село Золотники, Тернопільська обл. | 30 жовтня 2018 | 28 | Околиця Варшави, Польща | Виявлений повішеним у лісосмузі. |
Гладун Володимир Михайлович «Ботанік» | Фронтовий водій-парамедик | 13 вересня 1962 | - | 25 січня 2019 | 60 | Брюховичі | Помер після важкої боротьби із раком. |
Мороз Сергій Васильович «Фрост» | Фронтовий водій-парамедик, капелан, інструктор з тактичної медицини. | 9 лютого 1977 | Івано-Франківськ | 13 березня 2019 | 42 | Івано-Франківськ | Помер після важкої боротьби із раком (гліобластома). |
Волков Микола Миколайович «Смурф» | Фронтовий парамедик, 2 рота «Тіні» Аратта | 25 лютого 1999 | Маріуполь | 15 квітня 2019 | 18 | Околиці села Водяне, поблизу Маріуполя | Отримав важке кульове поранення в голову від російського снайпера на позиції. В лікарні імені Мечникова, що у Дніпрі, лікарі боролись за життя Миколи протягом 4 днів. |
Див. також
Примітки
- Батальйон «Госпітальєри» отримав бюджетне фінансування й став комунальним підприємством у Дніпрі. Радіо Свобода (укр.). 8 лютого 2019. Процитовано 2 березня 2022.
- Лютий, Артем; Гриньов, Віталій (26 серпня 2015). Медичний батальйон «Госпітальєри» заради кожного життя (укр.). radiosvoboda.org. Процитовано 2 березня 2022.
- Дубчак, Андрій; Максименко, Олена (17 червня 2021). «Сили випадкових операцій». Як «Госпітальєри» гартують бойових парамедиків. Donbas Frontliner (укр.). Процитовано 3 березня 2022.
- Єременко, Микола (4 вересня 2018). З волонтерів у госпітальєри. niva.zp.ua. Газета "НИВА". Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 2 березня 2022.
- Kotyk, Alisa; Zinkevych, Yana (21 травня 2017). “…In my heart, I’m dancing.” A message from the girl who rescued over 200 wounded defenders. Euromaidan Press.
- Yana Zinkevych. www.museumsun.org. Процитовано 2 березня 2022.
- Петренко, Аліна (25 березня 2017). Медбатальйон «Госпітальєри» набирає добровольців на вишколи. Як долучитися. Відео. tvoemisto.tv. Процитовано 2 березня 2022.
- Добровольчий медичний батальйон “Госпітальєри” відзначає шосту річницю і просить про підтримку. novynarnia.com (укр.). 6 липня 2020.
- Ми всі – частина цієї війни. Чому варто побувати в музеї АТО в Дніпрі (ФОТО). "Репортер" (укр.). 26 вересня 2019. Процитовано 20 липня 2020.
- Rahman, Khaleda (24 лютого 2022). How to help the people of Ukraine. Newsweek (англ.). Процитовано 2 березня 2022.
- 3 листопада 2016 року помер в лікарні парамедик і водій Подаровський Олег Геннадійович. Український Меморіал