Дудка Володимир Михайлович

Володимир Михайлович Ду́дка (нар. 30 вересня 1964(19640930), Суми) — український військовий моряк, капітан 2 рангу запасу Військово-Морських Сил України, командир корабля управління «Сімферополь» (1997—2001)[1]. Політичний в'язень Кремля[2]. Один з обвинувачених у справі так званих «Кримських терористів» (група «Севастопольських диверсантів»)[1]. Затриманий ФСБ 9 листопада 2016 року. Засуджений до 14 років колонії суворого режиму[2]. Визнаний міжнародними правозахисними організаціями політичним в'язнем.

Володимир Михайлович Дудка
Народився 30 вересня 1964(1964-09-30) (57 років)
Суми
Громадянство  Україна
Діяльність офіцер запасу
Відомий завдяки Політичний в'язень Кремля (група «Кримських диверсантів»)
Alma mater Калінінградське вище військово-морське училище
Діти Ілля Каверников

Біографія

Народився 30 вересня 1964 року в Сумах. Навчався в сумській школі № 8 на Троїцькій (нині це Олександрівська гімназія). Випускник 1982 року[3]. Після школи працював на Сумському НВО імені Фрунзе[3].

З 1982 року — служба у Збройних силах СРСР. Після закінчення 41-ї військово-морської школи (Миколаїв) проходив строкову службу в частинах зв'язку Балтійського флоту. У 1983 році поступив, а в 1988 році закінчив факультет радіорозвідки Калінінградського вищого військово-морського училища. Після училища служив у 112-й бригаді розвідувальних кораблів Чорноморського флоту (селище Мирний на озері Донузлав у Криму) на СРЗК «Одограф», потім «Океан»[4]. Неодноразово брав участь у бойових службах розвідувальних кораблів у Середземному морі й Атлантиці. З 1996 року — у складі Військово-Морських Сил України. З 1997 по 2001 рік — командир корабля управління «Сімферополь» ВМСУ. Брав участь у навчаннях «Сі Бриз-96», «Сі Бриз-97». Приймав на борту корабля президента України Леоніда Кучму[3]. Після 2001 року проходив службу на різних посадах в оперативній зміні Командного пункту штабу ВМС України[4].

Після виходу на пенсію у 2009 році, до 2011 року працював у Севастопольській міськдержадміністрації, потім інженером із техніки безпеки в мобільному загоні Міністерства з надзвичайних ситуацій, який здійснював розмінування Інкерманських штолень і місць боїв періоду Другої світової війни на Мекензієвих горах[4]. Після окупації Криму Росією залишився в Севастополі, працював на цивільній посаді у МНС РФ[2].

Судове переслідування, докази невинуватості

Затриманий ФСБ Росії 9 листопада 2016 року в Севастополі, дорогою до лікарні, куди він прямував із загостренням виразки шлунку[5]. Протягом декількох діб місце перебування Володимира Дудки було невідоме. 10 листопада у ФСБ заявили, що він начебто був членом «диверсійно-терористичної групи Головного управління розвідки Міністерства оборони України». Його обвинуватили у плануванні диверсійних акцій на об'єктах військової інфраструктури й життєзабезпечення в Севастополі[1]. Незалежний адвокат зміг потрапити до Дудки лише 14 листопада 2016 року. Володимир встиг йому повідомити, що він ні в чому не винний, а свідчення від нього отримували під тиском і загрозами на адресу родичів. Пізніше, впродовж судового процесу, Дудка й Олексій Бессарабов, який проходить разом із ним у справі, неодноразово заявляли, що в перші дні після затримання вони зазнали тортур, зокрема й електричним струмом. Проте Слідчий комітет Російської Федерації відмовив у порушенні справи за фактом тортур щодо ув'язнених[5].

Судові розгляди у справі Дудки й Бессарабова, які відмовилися визнавати провину, тривали понад 2,5 роки. Після завершення першого судового розгляду окупаційний Севастопольський міський суд не зміг ухвалити вирок і 6 квітня 2018 року повернув до прокуратури «справу диверсантів» для усунення недоліків[5]. 2 серпня 2018 року в Севастопольському міському суді розпочався повторний розгляд справи за суттю. 4 квітня 2019 року Севастопольський міський суд засудив Володимира Дудку за статтями ч. 1 ст. 30, п. А ч. 2 ст. 281 («Приготування до диверсії в складі організованої групи»), ч. 3 ст. 222.1 («Незаконне придбання, зберігання вибухових речовин або пристроїв, вчинене організованою групою») Карного кодексу РФ до 14-ти років позбавлення волі з відбуванням у колонії суворого режиму та штрафу в розмірі 350 000 рублів[2][5]. Апеляційні скарги підсудних на фальсифікацію та грубі порушення слідства Верховний суд РФ відхилив[2].

З кінця грудня 2019 року Володимир Дудка утримується у Ставрополі в колонії суворого режиму №11 Ставропольського краю РФ (ФКУ ІК-11 УФСІН Росії по Ставропольському краю)[6].

Реакція на протиправне затримання та засудження

Незаконне ув'язнення окупаційною владою в Криму громадян України Володимира Дудки й Олексія Бессарабова рішуче засудило Міністерство закордонних справ України[7]. Міжнародні правозахисні організації Володимира Дудку й тих, хто засуджений по справі «Севастопольських диверсантів», визнали політичними в'язнями: вони занесені до списку політв'язнів Міжнародного правозахисного центру «Меморіал»[8], Глобальної правозахисної кампанії за звільнення українських політв'язнів Кремля «Let My People Go»[1] тощо. На підтримку українських офіцерів, що перебувають у російських катівнях, виступають Спілка офіцерів України, Асоціація ветеранів Військово-Морських Сил України[9].

Див. також

Примітки

  1. Дудка Володимир Михайлович. Глобальна правозахисна кампанія за звільнення українських політв'язнів Кремля Let My People Go.
  2. Дудка Володимир Михайлович. Міжнародний правозахисний центр «Меморіал». Актуальний список політв'язнів. (рос.)
  3. Єрмак, Маргарита (3 травня 2017). Наш земляк Володимир Дудка — у полоні російської ФСБ. UA: Суми.
  4. Лакійчук, Павло (4 травня 2017). «Кримські диверсанти» Штибліков та Бессарабов. Фальш феесбешної історії. glavcom.ua.
  5. Історії в'язнів Кремля: Володимир Дудка — день народження на етапі. Кримська правозахисна група. 30 вересня 2019.
  6. Засуджений у «справі диверсантів» Дудка знаходиться в колонії №11 Ставропольського краю РФ. investigator.org.ua. Центр журналістських розслідувань. 18.01.2020. Процитовано 16.04.2021.
  7. Заява МЗС України щодо рішення російського окупаційного «суду» у Севастополі у справі незаконно засуджених громадян України Володимира Дудки та Олексія Бессарабова. Міністерство закордонних справ України. 5 квітня 2019. Процитовано 24 лютого 2021.
  8. Список политзаключённых (без преследуемых за религию). Міжнародний правозахисний центр «Меморіал». Процитовано 24 лютого 2021. (рос.)
  9. Брифінг «Справа „диверсантів“: три роки по тому» в ІА Главком з нагоди третьої річниці незаконного затримання українських експертів в Криму. Центр глобалістики «Стратегія ХХІ». 8 листопада 2019. Процитовано 24 лютого 2021.

Посилання

Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.