Дуче

Голова уряду, Дуче фашизму і засновник імперії ; італ. Capo del Governo, Duce del Fascismo e Fondatore dell'Impero
	Штандарт дуче
Стиль	Ваша Екселенціє (італ. Sua Eccellenza)
Статус	титул скасовано
Член	Велика фашистська рада
Резиденція	Палаццо Кіджі (1925-1929); Палаццо Венеція (1929-1943)
Місце	Рим
Номінує	Велика фашистська рада
Призначає	Велика фашистська рада
Термін каденції	довічно
Створення	24 грудня 1925
Засновник	Беніто Муссоліні
Названо на честь	лат. Dux
Перший на посаді	Беніто Муссоліні
Останній на посаді	Беніто Муссоліні
Скасовано	25 липня 1943
Наступництво	Дуче Італійської Соціальноі республіки
Неофіційні назви	дуче

Ду́че (італ. Duce, duːtʃe), від лат. dux («лідер, вождь») — італійський титул, який носив Беніто Муссоліні, глава Національної фашистської партії. Титул був заснований в 1925 році, і Муссоліні отримав його, зберігши за собою пост голови Ради міністрів Італії, що дозволяло йому стати фактичним главою італійської держави, незважаючи на наявність де-юре правлячого монарха Віктора Еммануїла III. Пізніше до титулу додали «Засновник імперії» в знак його заслуг в розширенні кордонів Італії після Другої італо-ефіопської війни і перетворення Італії в колоніальну державу. Титул дуче припинив де-юре своє існування в 1943 році після того, як за наказом короля Муссоліні був його позбавлений. Був тим самим відновлено титул прем'єр-міністра, який зайняв маршал П'єтро Бадольо.

Саме титул «дуче» послужив основою всіх титулів лідерів фашистських і радикальних націоналістичних партій (в тому числі і титулу фюрера). У вересні 1943 року Муссоліні, який визнав капітуляцію своєї країни, проголосив себе «Дуче Італійської Соціальної Республіки».[1]

Історія і походження

Термін «дуче» використовувався в традиційному сенсі позначення вождя ще в 1860-і роки під час об'єднання Італії: прихильники Джузеппе Гарібальді називали так свого лідера, але той ніколи не називав себе так. У 1915 році термін «верховний лідер» (італ. Duce Supremo) став вживати по відношенню до себе Віктор Еммануїл III як верховний головнокомандувач Збройних сил Італії. Після Першої світової війни цей титул присвоїв собі Габріеле Д'Аннунціо як глава Республіки Фіуме, проте найбільшу популярність титул отримав тільки при Беніто Муссоліні і закріпився як антономазія Муссоліні після написання однойменної картини Джерардо Дотторі.

У наші дні італійські політики і активісти не використовують термін «дуче» в значенні «лідер», воліючи використовувати синоніми або запозичені з інших мов слова.

Див.також

Примітки

Quartermaine, Luisa (2000). Mussolini's Last Republic: Propaganda and Politics in the Italian Social Republic (R.S.I.) 1943-45 (англ.). Intellect Books. ISBN 9781902454085.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Quartermaine, Luisa (2000). Mussolini's Last Republic: Propaganda and Politics in the Italian Social Republic (R.S.I.) 1943-45 (англ.). Intellect Books. ISBN 9781902454085.