Ді, мисливець на вампірів

Сюжет книги розвиває альтернативну історію нашого світу. У 1999 році почалася Третя світова війна, швидко переростаючи в повномасштабний ядерний конфлікт. Як наслідок, людство поставило саме себе на грань вимирання, зробивши власний світ непридатним для життя. Однак, крім людей, на Землі споконвіку існувала ще одна раса, що фігурує в численних легендах і повір'ях, але ніколи раніше не відкривалася своїм сусідам — вампіри. У світі «Мисливця на вампірів» це могутні, відносно безсмертні істоти, які зовні ідентичні людям, але мають інші емоції і фізіологію. Володіючи давньою магією і технологіями недоступного людям рівня, носферату довгі століття таємно жили серед простих смертних, поки війна, що розгорілася (значно раніше передбачена аналітиками вампірів) і загальний хаос, що запанував слідом, не дозволили їм взяти кермо влади в свої руки. Відтепер живі мерці, які іменують себе аристократами, правили світом, а людям, які пережили ядерний конфлікт, залишалася роль слуг і джерела їжі.

За допомогою сучасних технологій вампіри відродили цивілізацію і підняли її на якісно новий рівень. Кліматичні установки, встановлені під поверхнею семи нових континентів, впоралися з наслідками ядерної зими і дозволили коригувати погоду на всій Землі на розсуд її мешканців. Були зведені величезні кібернетичні міста, керовані псевдорозумними комп'ютерами, їх зв'язали між собою швидкісні магістралі, обплітаючи єдиною мережею всю поверхню планети. Були освоєні міжзоряні подорожі: величні кораблі, що тіснилися в космопортах, вирушили до Альтаїру і Спіки, хоча за своєю природою вампіри ніколи не тяжіли до створення колоній за межами Землі. Завдяки вампірам з'явилися антигравітаційні двигуни, електромагнітні силові бар'єри, лазерна та фотонна зброя, андроїди. Ставши вершиною соціальної та харчової піраміди, вони постаралися максимально закріпитися на цій позиції. Маніпулюючи психологією людей, вони вирощували роками покірність і забобонний жах у ставленні до себе, а експериментуючи з людським геномом, змогли повністю стерти з пам'яті слуг свої слабкості, на зразок боязні часнику і розп'яття. Таким чином, навіть якщо комусь вдавалося виявити вразливе місце вампірів, спрацьовувала закладена в ДНК програма і відкриття повністю забувалося. Єдиною ефективною зброєю, не забутою людьми, залишився осиковий кілок, проте забити його точно в серце вампіра було можливо лише в сонячний полудень, коли, навіть сховавшись в найтемнішому підземеллі, будь-який вампір впадав у своєрідний летаргічний сон до настання темряви.

До становлення вампірів володарями планети група вчених-аналітиків передрекла, що рано чи пізно аристократам судилося назавжди зникнути з лиця Землі. Їх доводи зазнали сумніву, тоді сам бог-предтеча став на бік цієї теорії, вимовивши фразу, яка стала легендарною: «Ми лише гості в цьому світі». Невідомо, що саме поклало початок розпаду аристократичної влади, але переломним став момент, коли люди, зумівши перебороти первісний жах, повстали проти своїх господарів. Бунти спалахували один за іншим, і врешті решт правлінню вампірів прийшов кінець — повсюдно переслідувані людьми, останні вцілілі вампіри сховалися в різних куточках планети. Після довгих тисячоліть рабства людство отримало свободу.

Втративши могутнього покровителя, люди опинилися віч-на-віч з небезпеками зміненої Землі — мутантами, що народилися в полум'ї Третьої світової; генетично зміненими чудовиськами, які створювалися заради забави вампірами-генетиками в період розквіту своєї раси; стародавніми тварюками, ровесниками самих вампірів, які донині живуть пліч-о-пліч з простими смертними. У хід пішли всі засоби нападу й захисту, що існують на даний момент. Хоча, деградувавши за минулі сторіччя, люди не розуміли принципу дії більшості з них, вони змогли пристосувати лазерні гвинтівки і електромагнітні поля під свої потреби.

Кращі ж стали мисливцями — найманими борцями з нечистю, які повсюдно викорінюють перевертнів, банші, фей, вогнедишних драконів, останні залишки аристократії. Послуги цих людей завжди були затребувані, їм з готовністю платили, їх праця користувався повсюдним повагою. Головним героєм оповіді є мандрівний мисливець-дампір на прізвисько Ді. Напівкровка, народжений від людини і вампіра, він, як і всі йому подібні, живе вічними мандрами — ізгой, якого не приймають ні люди, ні аристократи, всюди зневажений і ненависний, але який все ж продовжує виконувати свою роботу. Аристократи зневажають напівкровок не менше, ніж людей, і не бажають визнавати своєї спорідненості з ними.

Сюжет оповіді починається в 12090 році поблизу невеликого містечка Рансільва, куди Ді прибуває на своєму кібернетизованому коні. На пустельній ділянці дороги шлях йому заступає молода дівчина на ім'я Доріс Ленг, яка явно провокує чоловіка на бійку. Коли Ді спокійно відбиває кілька атак нагайкою, нападниця каже, що це була лише перевірка, покликана виявити саме такого фахівця, чия допомога їй зараз необхідна. Дампірська природа подорожнього дівчину не бентежить. Ді приймає її пропозицію. Виявляється, Доріс разом зі своїм братом Деном володіє фермою недалеко від міста. Кілька днів тому, під час полювання на дракона поблизу своєї території, Доріс несподівано застав вампір — могутній граф Магнусон, який мешкає разом з дочкою Лармикою у своєму механізованому замку в нетрях Рансільванського лісу. Граф вкусив дівчину і назвав її своєю нареченою. Тепер єдиний для героїні шанс залишитися людиною — знищити вампіра.

Незабаром після прибуття на ферму Ді впевнено заявляє, що по Доріс скоро з'явиться сам граф або його поплічники. Звідки йому це відомо, дампір не уточнює, проте наполягає, що зустріти ворога він повинен наодинці. Коли дівчина намагається сперечатися, мисливець дотиком руки занурює її в глибокий сон. Ді безперешкодно виходить назустріч нічним візитерам: Ларміці, дочці Магнусона Лі, і Гару, його вірному слузі-вервольфу. З'ясовується, що вампірка діє за власною ініціативою — ідея батька прийняти до лав аристократів простолюдинку їй не сподобалася, і вона має намір вбити Доріс. За її наказом Гару, трансформуючись, атакує Ді, але той легко відбивається і завдає перевертню таку рану, з якою навіть колосальні регенеративні здібності не дозволяють упоратися. Зазнавши поразки Гару і Ларміка їдуть назад в замок.

Вранці до Доріс приходить Греко, син мера Рансільви, який давно і безуспішно намагається завести роман з дівчиною. На цей раз він заявляє, що дізнався про таємницю Доріс — заручини з вампіром. Греко натякає, що Доріс, ставши його дружиною, буде захищена від будь-яких небезпек, в іншому ж випадку він розповість міським про її новий «статус» нареченої. Доріс за допомогою хлиста виставляє шантажиста. Через деякий час на ферму дійсно заявляється натовп городян, очолюваний мером Рохманом (батьком Греко), шерифом Далтоном і лікарем Фаррінго, старим другом сім'ї Ленг. Останній запрошений, щоб встановити, чи дійсно Доріс стала нареченою вампіра. Люди наполягають на вміщенні дівчини до спеціальної лікарні, створеної для таких випадків. Однак з'являється Ді, чия присутність лякає натовп, і рятує таким чином Доріс.

Невдовзі після відбуття натовпу Ді вирушає в замок графа, розраховуючи легко розправитися з ним у період вимушеної сплячки. Всі автоматичні гармати й електронні системи захисту будівлі виявляються відключеними, а головному комп'ютеру віддано наказ пропустити візитера. Всередині дампіра зустрічає сам Магнусон з дочкою, які влаштували Ді пастку. Вампіри використовують розроблений вченими аристократами хіміко-ароматичний склад, що видозмінює час і створює навколо локальну ніч. Ларміка, яка після нічної зустрічі змінила ставлення до Ді, пропонує йому стати рівним, повнокровним вампіром. Дампір відмовляється й атакує графа. Недовгий поєдинок закінчується падінням Ді в пастку-колодязь у центрі залу, нещодавно виритий за наполяганням Ларміки і з'єднаний із підземеллями замку.

Ді, який зумів пережити падіння з запаморочливої висоти без будь-яких наслідків, починає шукати вихід і незабаром виходить у напівзатоплений зал — житло Мідвіцьких медуз, дивної триєдиної істоти, якій колись дав притулок граф. Ті обплутують здобич своїми волоссям-щупами, але Ді вивільняє свою темну половину, й ожилі здібності аристократа підпорядковують розум медуз. За наказом Ді вони ведуть його до таємного виходу з підземель.

Того ж дня, незабаром після відбуття мисливця, Доріс із братом вирушають до міста по покупки, однак з вини Греко жоден продавець Рансільви не бажає мати з ними справи. Виведена з себе, дівчина вирушає в найближчий салун, де нині пиячить банда Греко, з твердим наміром провчити мерзотника за допомогою батога. Однак цього разу Греко краще підготувався до зустрічі, купивши прошите електронікою металізоване бойове трико, яке багаторазово збільшує силу і реакцію господаря. Він ловить спрямований на нього хлист і хапає дівчину, маючи намір зганьбити її прямо посеред залу. У цей момент в салуні з'являються нові дійові особи — четверо людей у складі миловидного молодика на ім'я Рей-Гінсей, здорованя Голема, горбатого коротуна Халі та Бурава, дивної людини зі згладженими лініями тіла. Новоприбулі представляються як мисливці на велетнів і за наказом ватажка розправляються з бандою Греко. Сам Гінсей, зацікавившись Доріс, пояснює, що не міг не допомогти красивій леді, яка яка потрапила в біду, але дівчина відчуває неприємні еманації, що йдуть від нього і пзапершіоїможливості ретирується.

Повернувшись на ферму, Доріс і Ден починають чекати Ді, а потім — графа, візит якого Доріс внутрішньо передчуває. Однак з заходом прибуває не мисливець, а лікар Фаррінго — старий друг сім'ї Ленгів. Лікар заявляє, що йому вдалося знайти спосіб зупинити вампіра. Він розповідає про те, як одного разу батько Доріс зіткнувся з аристократом і якимось чином зміг змусити його втекти, проте, після сутички спосіб стерся з пам'яті — спрацювало генетичне блокування, колись вбудоване вампірами в ДНК людей. Довгі роки Фаррінго бився над цією проблемою і ось тепер привіз із собою колбу з результатами своєї праці. Оскільки в ефективності методики лікар поки не впевнений, у блокування не було приводу увімкнутися, а отже, один раз цей засіб можна використати проти графа.

Вночі Магнусон Лі дійсно проникає в будинок, де його зустрічає Фаррінго і його препарат — часниковий порошок, найсильніший подразник ольфакторних нервів нежиті. Дуже ослаблений, Лі все-таки намагається дістатися до знепритомнілої Доріс, але в останню секунду спрацьовує закляття, накладене Ді перед відходом, яке креслить на шиї дівчини ефемерний хрест — символ, якого вампіри бояться більше, ніж часнику. Магнусон Лі поспіхом тікає. Варто лікарю зрозуміти, що відкритий ним засіб дійсно діє, і він миттєво забуває про нього. Вранці, залишивши Дена під опікою Фаррінго, Доріс вирушає на пошуки Ді, бажаючи допомогти йому.

В цей час на тракті поблизу Рансільви відбувається сутичка: патруль Сил оборони Фронтиру — головного воєнізованого формування нового світу — натикається на четвірку Рея-Гінсея, яка виявляється нічим іншим як бандою «Диявольський корпус», що довгий час тероризувала весь континент. Бійці СОФ ледь встигають здивуватися тому, що вся банда у повному складі сама вийшла їм назустріч, як загін атакує щось незриме, нематеріальне, що одним дотиком зводить людей з розуму — вступив у роботу п'ятий член зграї, відьма, яка на відстані керує прибульцями з вивороту світу. Один із солдатів все ж встигає вистрілити в голову Гінсея з лазерного пістолета, але в результаті лише підсмажує власні мізки — відкривається здатність ватажка спотворювати простір. Чомусь атака ефірної примари закінчується раніше належного терміну, і бандити, самостійно закінчивши справу, вирушають перевірити, що сталося з їх компаньйонкою. З'ясовується, що в загибелі відьми винна Доріс. Проїжджаючи рівниною повз Кар'єр диявола, заставлений уламками стін, колон і масивними кам'яними статуями, вона помітила стару жінку, зайняту якимось ритуалом. Коли Доріс вирішила підібратися ближче, її атакував скотодух-невидимець, використовуваний чорнокнижниками для захисту від сторонніх під час роботи. Дівчина знищила охоронця, і в той же момент впала мертвою чаклунка, чиє життя було пов'язане з життям духа.

Після деяких роздумів Доріс вирішує забрати тіло з собою і відвезти в місто, оскільки без нагляду воно може стати вмістилищем нечистих сил. Дівчину бачить Рей-Гінсей. Відпустити її живою він тепер не може. Зрозумівши, ким насправді є її рятівник, Доріс намагається втекти, але бандит відсікає всі ноги її коневі одним кидком загостреного бумеранга. Доріс ховається серед руїн. До Рея-Гінсея тим часом приєднуються інші члени «Корпусу», які закінчили ліквідацію слідів сутички на тракті. Мутанти готуються розірвати жертву на шматки, однак у цей момент весь Кар'єр диявола стрімко заповнюється густим туманом і в його клубках прямо з-під землі з'являється Ді в компанії Мідвіцьких медуз, оскільки тут знаходиться секретний вхід у підземелля. Дампір наказує сестрам повертатися під землю, відбиває бумеранг Гінсея і зникає разом з Доріс під покровом туману, уникнувши сутички. Після повернення на ферму Ді розповідає про те, що відбулося. Відмовлятися від завдання, незважаючи на невдачі, він не має наміру.

Тієї ж ночі, повертаючись додому з салуну, Греко зауважує екіпаж, що котиться по вулиці без єдиного звуку — карету графа. Вона зупиняється біля готелю, і Магнусон Лі власною персоною заходить у будинок. Зміркувавши, що з'явився він явно через Доріс, хлопець крадеться слідом. Біля номера, куди увійшов вампір, Греко дістає електронний звукоуловлювач, і за його допомогою підслуховує через двері розмову, що відбувається всередині. Граф з'явився до Рея-Гінсея, який поселився тут під чужим ім'ям. Спочатку Лі пред'являє ватажкові «Корпусу» бляху командира загону СОФ — того самого, який бандити знищили на тракті. Трупи вони спалили, але завдяки найпотужнішій технологічній базі аристократу вдалося відтворити з попелу цей шматочок металу, який тепер може бути використаний як доказ. В обмін на нерозголошення таємниці граф вимагає від «Диявольського Корпусу» знищити Ді, тим більше що у Гінсея є з ним свої рахунки. Натомість Рей-Гінсей просить перетворити його на аристократа. Здивований вампір погоджується. Наостанок він віддає тимчасову пастку зворотної дії — при активації вона перетворює ніч на день і дуже послаблює дампірів, які не бояться звичайного сонця.

Вронці Ден, що втік пополювати на туманних дияволів, пропадає, і Доріс, вирушивши на пошуки, знаходить тільки його гвинтівку і записку, яка закликає Ді з'явитися ввечері у Кар'єр диявола, щоб обміняти своє життя на життя хлопчика. Залишивши Доріс у лікаря Фаррінго, дампір вирушає на зустріч. Між тим сам лікар з'являється з далекого виклику тільки під вечір, зате приносить гарні новини: повертаючись від пацієнта через північний ліс, він випадково натрапив на руїни стародавнього храму, збудованого для захисту від вампірів. Його стіни покриті рунами, які, за його припущенням, повинні перешкоджати наближенню живих мерців, отже, Доріс може знайти там сховок від графа.

Зраділа Доріс негайно виїжджає разом з лікарем у його екіпажі. Але варто їм заглибитися в ліс, як на шляху двоколки з'являється Ларміка. Фаррінго шанобливо вітає вампірку. Доріс розуміє, що лікар сам став вампіром — граф вкусив його минулої ночі, і тепер за його наказом старий віз дівчину прямо в замок. Оглушивши її, Фаррінго запрошує Ларміку поїхати з ними, щоб підтвердити, що новий слуга точно виконав вказівки господаря. А через мить у його груди впинається сталева стріла.

Тим часом, вірніше дещо раніше, Ді приїжджає в Кар'єр диявола, де його вже чекають Рей-Гінсей з підручними і зв'язаний Ден. Гінсей повідомляє, що хитрий вузол задушить хлопчика протягом двадцяти хвилин, а Ді розправляється з його помічниками за сорок три секунди. Вражений майстерністю дампіра, Рей-Гінсей відпускає Дена і намагається домовитися з мисливцем, пропонуючи йому союз, а заодно повідомляє про реальні плани графа і роль лікаря Фаррінго в них. Дампір вступає з ним у сутичку, внаслідок якої ватажок банди, яка більше не існує, втрачає руку і змушений рятуватися втечею. Ді не переслідує його і просить Дена показати дорогу в північний ліс.

В цей час на дорозі Ларміка, убивши лікаря, готується обірвати життя Доріс — вампірка не має наміру миритися з присутністю простолюдинки в своєму будинку. Однак в останню секунду сама вона непритомніє, а з придорожніх заростей з'являється людина, в чиїх руках тліє ароматична пастка. Це Греко — напередодні, підслухавши розмову графа і Гінсея, він хитрістю проник до його кімнати в готелі і підмінив подарунок на звичайні пахощі. Після чого простежив за Доріс і Фаррінго і з'явився в потрібний момент. Привівши дівчину до тями, Греко каже, що тепер їй нічого боятися: вампірка у них і її можна використовувати як заручницю, щоб диктувати графу свої умови. Напівнепритома Ларміка, втім, має іншу думку: вона вимагає у Греко вбити її, погрожуючи йому розправою в найближчому майбутньому — адже ганьба для аристократа гірша від смерті. Оскаженілий Греко дійсно заносить над вампіркою кілок, але тут Доріс стусаном викидає його з воза — незважаючи на належність Ларміки до роду вампірів, дівчина не відчуває до неї ненависті і не бажає її смерті. Це, однак, стає її помилкою: при падінні часова пастка в руці Греко гасне, і тепер ніщо не стримує Ларміку. Однак варто жінці наблизити своє обличчя до шиї Доріс, як дихання аристократа знову проявляє на шкірі дівчини хрест, накладений Ді.

Тим часом на сцені з'являється сам Магнусон у супроводі Гару і декількох бойових дроїдів — після затримки лікаря Фаррінго граф вирішив перевірити, що трапилося. Від якнайшвидшого полону і доправлення в замок Доріс рятує поява Ді, який примудрився вчасно дістатися сюди від Кар'єру диявола. До останньої миті не помічений ні чуттям вампіра, ні радарами роботів, мисливець з'являється за спиною Ларміки і, взявши її в заручниці, їде разом з нею, Доріс, Деном і Греко. Граф кричить їм услід, що з вампіркою вони можуть робити, що захочуть після такого вчинку вона йому більше не дочка. Однак Ді, від'їхавши на безпечну відстань, просто відпускає Ларміку.

У той час як мисливець і Ленгі готуються до нової атаки графа, Греко, відпущений ними раніше, і не думає забиратися геть — зачаївшись по сусідству з фермою, він спостерігає за нею. Упертий хлопець задався метою знищити Ді, який став перешкодою на шляху до Доріс. Однак спостереження раптово переривається появою Рея-Гінсея, який з не меншою рішучістю має намір виконати завдання Лі, щоб отримати місце в колі аристократів. Гінсей пропонує Греко операцію: вони спільно розправляються з дампіром, після чого кожен отримає те, що йому потрібно.

Пізно вночі на ферму знову навідується натовп городян, тільки шерифа Далтона серед них немає — люди замкнули його в його ж власній в'язниці, щоб не турбуватися з приводу законності цього підприємства. У них був вагомий привід для візиту: граф завдав чергового підступного удару. Відразу кілька городян знайшли своїх дружин і дітей напівмертвими, паралізованими магією вампірів — їх вустами Лі побажав, щоб Доріс видали йому, інакше кожну ніч кількість живих мерців буде збільшуватися. За словами мера Рохмана, нічого подібного робити вони, звичайно ж, не збираються — дівчину лише помістять у спеціальну лікарню, щоб граф не міг до неї дістатися.

Тут вперед виходить Ді і одним дотиком лівої руки змушує товстуна розповісти про справжні плани: замкнути Доріс на пару днів, потім випустити, сказавши, що з графом покінчено, і, віддавши її таким чином аристократу, врятувати невинних або, принаймні більшість з них. Зв'язуватися з мисливцем не хоче ніхто з присутніх, але тут на сцені з'являється Рей-Гінсей власною персоною. Відмахнувшись від пред'явлених Доріс звинувачень, він пропонує присутнім операцію: вони з дампіром б'ються один на один і, якщо Ді програє, городяни можуть забрати дівчину.

На вцілілу руку Гінсея надягнутий фрагмент бойової форми, позичений у Греко. В потрібний момент бандит активує справжню часову пастку — вона не паралізує Ді, як повноцінних вампірів, але завдає йому сильного болю і знижує реакцію. Прискорена костюмом рука Рея-Гінсея виявляється швидшою від рефлексів мисливця — осиковий кілок впивається йому прямо в серце, і Ді падає мертвим.

Городяни тут же хапають Доріс і Дена, які відчайдушно відбиваються, і спішно відступають. Поруч з тілом залишається тільки Гінсей, а незабаром до нього приєднується задоволений успіхом Греко, який спостерігав за всім. Бандит тим часом вивчає ліву долоню мисливця, намагаючись зрозуміти, як тому вдалося поглинути павуків Хали. Нарешті він просто відрізає кисть мерця і викидає її в кущі для власного спокою, після чого вирушає до графа по обіцяну винагороду.

Доріс і Дена привозять у лікарню — добре укріплену, обладнану потужною системою охорони будівлю, побудовану спеціально для ізоляції жертв вампірів, — і, замкнувши в камеру, залишають на піклування Прайса, тутешнього сторожа. Вони залишаються там, втім, недовго: в лікарню заявляється Греко і, обманом змусивши того відкрити двері, холоднокровно вбиває старого. Схоже, від всього, що сталося, хлопець збожеволів: Доріс він заявляє, що вбив ще й свого батька, і тепер має намір втекти разом з дівчиною. Доріс відмовляється йти з ним. У нападі люті Греко направляє на неї ствол, але її рятує Ларміка. Випустивши дітей з камери, вона каже Доріс, що виведе їх і допоможе сховатися там, де її батько не зможе дістати свою наречену. «Він хотів би так», — додає вона, маючи на увазі Ді. Доріс починає розуміти, що дочка графа була небайдужа до дампіра. Втім, далеко втекти вони не встигають — на їх шляху виникає сам Лі.

А в цей час на фермі, поряд з трупом Ді, в кущах виникає незрозуміле ворушіння: звідти виповзає, спритно перебираючи пальцями, відрубана ліва рука. Так вперше зримо виявляє себе паразит, який облаштувався в цій кінцівці, який проявляє себе у вигляді крихітного обличчя, що проступає на долоні. Невдоволено бурмочучи, рука на очах приростає на місце, потім сама піднімається і висмикує кілок з грудей дампіра. Всмоктуючи повітря і поїдаючи землю, паразит перетворює в собі ці стихії і направляє їх енергію в тіло господаря — рана заростає на очах. Серією ударів рука знову запускає серце, що зупинилося: Ді воскресає з мертвих, встигнувши при цьому розрубати туманну хмару, яка ледь не зжерла його. Поцікавившись у паразита про події, мисливець вирушає в дорогу.

Тим часом юний Ден біжить у напрямку ферми через ліс, переслідуваний Гару — граф випхнув хлопчиська з карети на півдорозі до замку, а своєму прислужнику-вервольфу дозволив пополювати. Однак коли перевертень вже готується наздогнати здобич, на його шляху виникає Ді, і Гару падає, вражений одним ударом. Разом з радісним Деном мисливець вирушає прямо в замок. Всі його захисні системи відключені — непримітний медальйон, який Ді завжди носить на шиї, нез'ясовним чином зламав центральний комп'ютер. У дворі героїв зустрічає Рей-Гінсей з новою часовою пасткою, але дампіра вже неможливо зупинити: дряпнувши кінчиком меча по лобі бандита, він негайно встромляє його собі в живіт, після чого лезо, вже пов'язане чотиривимірним каналом з тілом Гінсея матеріалізується в його тілі. Бувшчи в плані фізіології звичайною людиною, він майже одразу помирає.

У підземеллях замку, серед трун графської прислуги, Магнусон Лі закінчує стирати захисне заклинання-хрест і вже готовий остаточно перетворити загіпнотизовану Доріс на рівну собі, але тут як раз з'являється Ді. В ході вирішальної сутички граф уперше й востаннє використовує свою спецзброю — живу накидку, але Ді, відламавши кінчик меча, кидає його точно в серце вампіра і вбиває його. У той же момент стіни навколо починають тріскатися і обсипатися. Велівши Доріс, яка повністю зцілилась від вампірської зарази, бігти нагору разом з Деном, дампір залишається в залі. Незабаром там з'являється Ларміка: це вона висмикнула запобіжники, і тепер сама молекулярна структура будівлі стрімко втрачає стабільність. В кінці вампірка запитує Ді, чи дійсно він — син бога-предтечі, ім'я якому — Дракула, однак відповідь мисливця залишається невідомою. Замок руйнується, подальша доля героїв не описується.