Діхтяр Іван Іванович

Іван Діхтяр народився в селі Воскресенка на Донеччині. Після закінчення Красноармійського педагогічного коледжу, у 1983 році, сім років перебував на військовій службі. Навчався у Донецькому юридичному інституті МВС України. 1990 року переїхав у селище Октябрське Великоновосілківського району та розпочав роботу в органах внутрішніх справ, від дільничного інспектора до старшого слідчого. З 2008 року працював юрисконсультом.

Займав активну громадянську позицію, брав активну участь в житті селища. Був членом виконкому, головою адміністративної комісії Октябрської сільради. 2011 року вступив до Українського реєстрового козацтва, де йому присвоєне звання полковника.

В серпні 2014 року, під час російської збройної агресії проти України, Іван Діхтяр добровольцем став на захист рідного Донбасу та поїхав на фронт у складі 43-го батальйону територіальної оборони «Патріот», що був сформований у Дніпропетровську. Наприкінці 2014 року підрозділ був переформатований в 43-й окремий мотопіхотний батальйон. Прапорщик Іван Діхтяр служив на посаді старшини роти.

Загинув 13 лютого 2015 року в районі міста Попасна на Луганщині, керуючи відводом особового складу в укриття під час обстрілу. Поховали Івана у рідному селі Воскресенка, де живе його мати.

Залишилися мати, дружина, двоє дорослих дітей та онук.

За час служби в армії та міліції був нагороджений кількома медалями й відзнаками.

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року, «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].

• Діхтяр Іван Іванович // Книга пам'яті загиблих.
• Не забудемо подвиг козака Дихтяра!(рос.) // Приазовський робочий. Сторінка «Листи».
• Сергій Сажко провідав мати загиблого в АТО бійця(рос.) // «КуМар» (Курахове та Мар'їнка), 25 вересня 2015.