Попасна

Поблизу міста проходить Т 05-04. На південно-західній частині міста бере початок річка Балка Пилипчата. У місті бере початок річка Балка Комишуваха. В південній частині міста бере початок Балка Калинова.

Назву місто дістало від хутора Попасна^{[джерело?]}, який належав місцевому поміщикові і був базою для випасу овець^{[джерело?]}. Первісна назва хутора — Кленовий за поширення клену^{[джерело?]}.

У 1850 році почалося будівництво Донецької Кам'яновугільної залізниці, а в 1878 пішли перші поїзди з Попасної до Дебальцевого та Краматорська. У цьому ж році був побудований залізничний вокзал станції Попасна. З 1910 року Попасна стала великим залізничним вузлом. З 1912 по 1931 рік були побудовані завод силікатної цегли, паровий млин, скляний завод (евакуйований з Польщі), три школи, клуб, бібліотека, вагонне і локомотивне депо, вагоноремонтний завод.

Місто постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 416 людей[2].

24 жовтня 1938 року Попасній був офіційно присвоєний статус міста. До 1944 року місто мало назву імені Л. М. Кагановича. У роки війни місто було сильно зруйноване. Але вже з 1944 року, після звільнення, місту повернули назву «Попасна» і в ньому почали відновлювати виробництво. Після війни з'явилися такі підприємства як хлібокомбінат, завод продтоварів, швейна фабрика, молокозавод.

У 1955 році тут діяли кілька підприємств з обслуговування залізничного транспорту, скляний завод, молочний завод, хлібопекарський комбінат, три середні школи, три семирічні школи, дві школи робітничої молоді, початкова школа, 5 бібліотек, стадіон[3].

У 1974 році чисельність населення становила 30,3 тис. осіб, найбільшими підприємствами були вагоноремонтний завод, завод металовиробів, скляний завод, молокозавод і швейна фабрика.

У січні 1989 року чисельність населення становила 30 257 осіб[4], і тут діяв вагоноремонтний завод, завод металовиробів, склозавод і швейна фабрика[5].

Війна на сході України

З 2014 року місто перебуває в зоні бойових дій війни на сході України.

22 липня, у межах АТО, українські військові підрозділи і добровольчий батальйон «Донбас» звільнили Попасну від угруповань бойовиків ЛНР.[6]

2 вересня 2014 року проросійські сили обстріляли місто, вогонь вівся з боку міст Ірміно та Первомайськ, через обстріли пошкоджено лінії вагоноремонтного заводу, відбулися руйнування у приватному секторі. Жителі Попасної полишали місто[7].

30 вересня близько 9:30 проросійські бойовики почали обстріл Попасної ракетними системами залпового вогню «Град», горіла станція швидкої медичної допомоги, були вбиті та поранені[8]. 3 жовтня відбувся черговий обстріл міста терористами. 4 жовтня близько 12:40 терористи обстріляли вагонний завод, о 15:45 — другий обстріл, одна людина загинула, 10 зазнали поранень, троє тяжкопоранених; пошкоджені житлові будинки та газопровід, місто відключено від газопостачання[9]. 8 жовтня вранці бойовики починають інтенсивний обстріл із мінометів Попасної, голова Луганської ОДА Геннадій Москаль повідомив, що телефонічний зв'язок з містом перервано[10]. Через обстріл бандформуваннями з «Градів» — 15 пострілів — 22 жовтня одна людина загинула і двох поранено. Того ж дня пресцентр АТО заявляє, що дана інформація не відповідає дійсності: «Обстановка в районі н.п. Попасна стабільна, інформація про сьогоднішні обстріли житлових кварталів міста та втрати серед мирного населення є такою, що не відповідає дійсності»[11]. 26 листопада близько 13-ї години Попасну обстріляли із «Градів» з боку міста Стаханов, трьох мешканців було поранено[12]. По уточнених даних, загинуло 2 людей[13].

29 листопада 2014 року після 10-ї години ранку бойовики обстріляли із систем залпового вогню «Град» Попасну, снаряди вибухнули в мікрорайоні «Черемушки». Від осколкових поранень загинув місцевий мешканець, а ще одна людина зазнала поранення. Крім того, пошкоджено дитячий садок, вибито вікна у школі та житловому будинку, перебито газопровід[14][15][16].

17 січня 2015 року бойовики обстріляли з «Градів» Попасну, одна людина загинула, четверо поранені; за уточненими даними загинуло двоє людей[17][18]. 25 січня в місті від осколків реактивного снаряду з «Граду» смертельно поранило 50-річного чоловіка[19]. Загалом 26 січня внаслідок обстрілів міста терористами загинуло 3 людей[20]. 27 січня Попасна пережила більше десяти обстрілів із «Градів», артилерії й мінометів, загинуло двоє мешканців[21]. 31 січня у Попасній від обстрілів зруйнований житловий будинок, господарка загинула під уламками, чоловік зазнав важких травми[22].

Наслідки обстрілу бойовиками м. Попасної, лютий 2015 рік

3 лютого увечері артилерійський снаряд влучив у житловий будинок, 77-річна господарка загинула на місці. Під завалами знаходять тіла загиблих від попередніх обстрілів — 52-річного чоловіка та 60-річного чоловіка, що загинув 2 лютого[23].

Станом на 9 лютого 2015 року у Попасній залишилося близько 4000 мешканців[24]. 11 лютого практично не припинялися обстріли Попасної та періодичні спроби бойовиків увірватися в місто, від поранень у першій половині дня помер один мирний мешканець, ушкоджень зазнали троє, третина міста знеструмлена[25]. 11 лютого — внаслідок обстрілів терористами із артилерії та «Градів» — загинув один і поранені п'ятеро мирних мешканців[26]. 15 лютого о 00.20 терористи з боку окупованого Первомайська обстріляли Попасну із систем «Град», загинули 87-річний чоловік та 69-річна жінка[27].

Економіка міста переважно орієнтована на залізничний транспорт і вугільну промисловість.

Тут діють вагоноремонтний завод, локомотивне депо, вагонне депо[28]і хлібоприймальне підприємство[29].

Попасна.City — міське інтернет-видання, запущене у липні 2018 року колективом газети «Попаснянський вісник» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або».[30]

• Свято-Миколаївський храм (22.05.1909 р.)
• Палац культури залізничників(1928 р.), зараз Будинок науки і техніки.
• Палац культури вагоноремонтного заводу (1953 р.), з 1991 року — районний будинок культури.[31]

• 
  Св.Миколаївський храм
• 
  Будинок науки і техніки
• 
  Залізничний вокзал
• 
  Житловий будинок 1940 року

Парки та площі

• Сквер «Єднання сердець» — у сквері знаходиться скульптура і місток для закоханих;
• Парк імені Калюжного — з фонтаном відреставрованим у 2019-у році;
• Сосновий бір — знаходиться на околицях мікрорайону Скляний;
• Площа Миру — на площі розташований фонтан з підсвіткою[32]

Попаснянський районний краєзнавчий музей заснований на базі колишнього шкільно-заводського музею. Організатором і беззмінним керівником музею був ветеран Другої світової війни, «Відмінник народної освіти», Почесний громадянин м. Попасна — Семен Петрович Іофе.[33]

З 1952 року разом з учнями середньої школи № 45 він почав збирати різні старовинні речі.
09.05.1975 р. відбулося урочисте відкриття музею у окремому приміщенні по вул. Герцена, буд.3. 15.02.2002 р. рішенням сесії районної Ради музею присвоєно статус районного краєзнавчого музею. Колекція районного краєзнавчого музею м. Попасна нараховує понад 13 тисяч одиниць зберігання — це пам'ятки археології, зібрання нумізматики, документи, твори мистецтва й побутові речі. Музейну експозицію розгорнуто на площі 492 м² у 9 залах, де представлено майже 10 тисяч оригінальних експонатів, експозиція складається з наступних відділів:

• «Виникнення життя на землі»
• «Природа краю»
• «Історія краю періоду — кін. ХІХ — поч. ХХ ст.»
• «Історія краю з 1905 до кінця 1930 рр.»
• «Історія краю періоду Другої світової війни з 1941 по 1945 рр.»
• «Мистецтво Попаснянщини»
• «АТО».

Екскурсійні дні: з вівторка по суботу з 8:00 до 17:00.

• Світлини
• 
  Комутатор Еріксон
• 
  Фільтр питної води
• 
  Годинник
• 
  Крученик
• 
  Ліхтарі
• 
  Перепустки до ВРЗ
• 
  Черепиця

• Лисичанськ, Україна (2011) ^{[джерело не вказане 3497 днів]}
• Івано-Франківськ, Україна (2016)[34]

• Бережний Владислав Олегович (1996—2019) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни[35]
• Комаровський Олексій Валентинович (нар. 1974) - український кіносценарист, драматург, педагог
• Павловський Валерій Володимирович (* 1939) — радянський філософ.
• Петров Євген Анатолійович (1985—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Пугач Валерій Михайлович (* 1945) — український фізик-ядерник, доктор фізико-математичних наук
• Савельєв Олег Миколайович (1928—1999) — лікар-гігієніст, доктор медичних наук, професор Буковинського медичного університету[36].
• Шевченко Віктор Порфирович (нар. 1908) — український архітектор.

• 
  Фонтан
• 
  Площа
• 
  Попасна
• 
  Байбак-фест 2018
• 
  будинок
• 
• 

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Луганська область

• Офіційний вебсайт Верховної Ради^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• информация о городе Попасная (рос.)
• Календар пам'ятних дат м. Попасна

• Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
• Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
• Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
• Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.

Попасна.City — інтернет-видання про життя міста, головні новини Попасної.

Туристичний путівник Попасною: як доїхати, де зупинитися, як розважитись у місті.