Ебуліоскопічна константа
Ебу́ліоскопі́чна конста́нта (рос. эбулиоскопическая постоянная, англ. ebullioscopic constant) — величина E, яка характеризує властивiсть розчинника кипiти при вищій температурі і, якщо в ньому розчинена інша речовина, не летка при температурі кипіння розчину. Константа визначається за формулою:
- E = R T2 M /(-ΔH),
- де R — газова стала, Дж·моль-1·K-1;
- Т — температура кипіння, K;
- М — молярна маса розчинника, г/моль;
- ΔH — мольне тепло випаровування розчинника при температурі Т, Дж/моль.
Константа використовується для визначення молекулярних мас речовин. Величина Е залежить лише від природи розчинника і не залежить від розчиненої речовини.
Вона складає 0,51 К·кг·моль−1 для води, 3,04 для фенолу і 2,37 для сірковуглецю.
Джерела
- Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.