Едмундо Суарес

Едмундо Суарес (ісп. Edmundo Suárez), також відомий як Мундо (ісп. Mundo, нар. 22 січня 1916, Баракальдо — пом. 14 грудня 1978, Валенсія) — іспанський футболіст, що грав на позиції нападника. Після завершення ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Едмундо Суарес
Едмундо Суарес
Особисті дані
Повне ім'я Едмундо Суарес
Трабанко
Народження 22 січня 1916(1916-01-22)
  Баракальдо, Іспанія
Смерть 14 грудня 1978(1978-12-14) (62 роки)
  Валенсія,
Громадянство  Іспанія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1935–1936 «Атлетік Більбао» 0 (0)
1939–1950 «Валенсія» 210 (186)
1950–1951 «Алькояно» 21 (9)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1941–1942 Іспанія 3 (3)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1951–1952 «Еркулес»
1954–1956 «Реал Сарагоса»
1956–1957 «Льєйда»
1958–1959 «Спортінг» (Хіхон)
1959–1960 «Реал Сарагоса»
1960 «Херес»
1960–1961 «Баракальдо»
1964–1965 «Валенсія»
1966–1968 «Валенсія»
1970 «Реал Мурсія»
1971 «Леванте»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Едмундо Суарес є одним з найвидатніших футболістів в історії «Валенсії» і всього іспанського футболу. Дворазовий володар Трофею Пічічі, входить у десятку найкращих голеадорів чемпіонату Іспанії за всю його історію. Дворазовий володар Кубка Іспанії, триразовий чемпіон Іспанії[1].

Як тренер працював з низкою іспанських команд, проте серйозних здобутків не досяг, вигравши лише раз Кубок Іспанії з «Валенсією».

Клубна кар'єра

Розпочав кар'єру футболіста в різних аматорських командах рідної Країни Басків і незабаром звернув на себе увагу найсильнішої баскської команди — «Атлетіка», але дебюту молодого форварда в основному складі завадила громадянська війна. Деякий час грав у армійській команді «Повернення Сходу» (ісп. Recuperación de Levante), яку зібрали на підконтрольній франкістам території з футболістів, призваних на військову службу. У 1939 році Суареса запросили до «Валенсії», у складі якої провів наступні 11 сезонів у п'ятірці форвардів, що увійшла в історію іспанського футболу як «електрична атака» (ісп. delantera eléctrica) (Віісенте Асенсі, Гільєрмо Горостіса, Епіфаніо Фернандес, Амадео Ібаньєс і сам Едмундо Суарес)[2].

В 1940-ві роки «Валенсія» на рівних конкурувала з тодішніми лідерами іспанського футболу: «Барселоною», мадридським «Атлетіко» та «Севільєю». «Кажани» тричі (1942, 1944, 1947) ставали чемпіонами Іспанії (двічі — 1948, 1949 — команда стала другою, один раз — 1941 — третьою) і двічі виграла Кубок Генералісимуса — 1941 і 1949 (ще тричі — в 1944, 1945 і 1946 роках — дійшовши до фіналу). Обличчям клубу, лідером нападу був саме Едмундо Суарес, габаритний, фізично потужний форвард, який заслужив прізвисько «Мундо» («світ» іспанською). 8 сезонів поспіль (з 1939/40 до 1946/47) ставав найкращим бомбардиром команди (результат, неперевершений досі), двічі — у 1942 (27 голів) і 1944 (28 голів) роках — ставши лауреатом Трофею Пічічі[3].

Завершив професійну ігрову кар'єру в клубі «Алькояно», за який виступав протягом сезону 1950/51 років, але не зміг врятувати команду від вильоту з Ла Ліги.

Виступи за збірну

1941 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Іспанії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала усього 2 роки, зіграв за неї 3 матчі, забивши 3 голи[4].

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж після завершення кар'єри гравця, 1951 року, очоливши тренерський штаб клубу «Еркулес».

В подальшому очолював команди клубів «Реал Сарагоса», «Льєйда», «Спортінг» (Хіхон), «Херес» та «Баракальдо».

1964 року «Мундо» став головним тренером «Валенсії», змінивши по ходу сезону на цій посаді іншого відомого в минулому футболіста клубу — Бернардіно Переса. Під керівництвом Суареса «Валенсія» дійшла до фіналу Кубка Ярмарків, де програла «Сарагосі». У 1965 році Едмундо поступився постом головного тренера «Валенсії» Сабіно Баріназі, але через деякий час керівництво клубу знову запросило «Мундо» на посаду тренера, оскільки було невдоволеним невдалим виступом команди в першості. У 1967 році «Валенсія» під керівництвом Суареса завоювала Кубок Іспанії, який став першим і єдиним трофеєм, завойованим «Мундо» на посаді тренера. Вже в 1968 році Суареса звільнили з його поста за низькі спортивні результати команди.

У 1970 році Едмундо недовго працював з клубом «Реал Мурсія».

Останнім місцем тренерської роботи іспанського фахівця стало «Леванте», команду якого Едмундо Суарес очолював як головний тренер 1971 року.

Помер 14 грудня 1978 року на 63-му році життя у місті Валенсія.

Статистика виступів
Клубна кар'єра
Клуб Сезон Ліга Кубок
Іспанії		 Інші[5] Разом Товариські
матчі[6]		 Всього
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Атлетік Більбао 1935/36 0 0 0 0 1 0 1 0 ? ? ? ?
Разом00001010??1+?
Валенсія 1939/40 20 14 8 11 10 21 38 46 0 0 38 46
1940/41 22 21 7 9 0 0 29 30 12 19 41 49
1941/42 25 27 7 7 - - 32 34 5 7 37 41
1942/43 22 23 7 4 - - 29 27 3 10 32 37
1943/44 26 28 7 5 - - 33 33 5 3 38 36
1944/45 21 17 9 10 - - 30 27 0 0 30 27
1945/46 25 20 9 3 0 0 34 23 3 4 37 27
1946/47 10 10 3 1 - - 13 11 3 5 16 16
1947/48 11 5 0 0 1 0 12 5 6 3 18 8
1948/49 22 19 6 2 0 0 28 21 5 6 33 27
1949/50 6 2 0 0 0 0 6 2 4 2 10 4
Разом210186635211212842594659330318
Алькояно 1949/50 0 0 1 0 0 0 1 0 ? ? ? ?
1950/51 21 9 0 0 - - 21 9 ? ? ? ?
Разом2191000229??22+9+
Всього за кар'єру2311956452122130726846+59+353+327+

Титули і досягнення

Як гравця
«Валенсія»: 1940-41, 1948-49
«Валенсія»: 1941-42, 1943-44, 1946-47

Як тренера
«Валенсія»: 1966-67

Особисті

Примітки
  1. Мессия бомбардиров
  2. Суарес Эдмундо — Биография
  3. Легенды Валенсии: Мундо
  4. Эдмундо Суарес — «Мундо» (Испания)[недоступне посилання з липня 2019]
  5. Суперкубок Іспанії, регіональні чемпіонати.
  6. Статистика неповна.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.