Сабіно Барінага

Народився в Іспанії, але через громадянську війну в підлітковому віці емігрував до Англії у супроводі двох з трьох своїх братів і сестер, де навчався футболу в молодіжній команді клубу «Саутгемптон». Після цього продовжував грати один сезон за резервну команду, забивши 62 голи, проте за основу не зіграв жодної гри[1].

Після закінчення громадянської війни, він повернувся до Іспанії, де став виступати за «Реал Мадрид», за який грав впродовж 11 сезонів. У Ла Лізі дебютував 28 квітня 1940 року в матчі проти «Атлетіка» (1:3), цей матч залишився для нього єдиним для гравця в цьому сезоні. Згодом після майже двох років в оренді у Сегунді в клубі «Реал Вальядолід», Барінага повернувся до складу «вершкових», ставши нарешті основним гравцем і виграв з клубом три основні трофеї — двічі разом з командою завойовував кубок Іспанії та один раз Кубок Еви Дуарте.

З 1950 року чотири сезони захищав кольори команди клубу «Реал Сосьєдад». В новому клубі був серед найкращих голеодорів, відзначаючись забитим голом в середньому щонайменше у кожній третій грі чемпіонату.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Реал Бетіс», за який недовго виступав протягом 1955 року у Сегунді.

Після закінчення кар'єри футболіста Барінага став тренером у клубі, в якому провів останній сезон, в «Бетісі».

1957 року став головним тренером команди «Осасуна», тренував клуб з Памплони два роки, з яким він досяг п'ятого і восьмого місця в турнірній таблиці. В одинадцятому турі сезону 1959/60 Барінага повернувся в «Бетіс» і став з клубом з Андалусії у таблиці шостим.

1960 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі "Реал Ов'єдо, але був звільнений вже після 24 турів і закінчував сезон 1960/61 у клубі Сегунди «Малага», з яою він піднявся в кінці сезону в Ла Лігу. У наступному сезоні йому вдалося зберегти команду від вильоту, але у сезоні 1962/63 після 21 туру Сабіно був звільнений, а клуб за підсумками сезону був знижений назад до Сегунди.

За 15 турів до кінця сезону 1963/64 Барінага очолив столичний клуб «Атлетіко» та став з ним фіналістом Кубка Іспанії, програвши у вирішальному матчі 1:2 «Сарагосі». Тим не менш цей результат дозволив клубу кваліфікуватись до Кубку Ярмарків, але Сабіно покинув Мадрид наприкінці сезону.

Згодом попрацював з «Валенсією» та «Севільєю», а 1967 року втретє у своїй кар'єрі очолив «Реал Бетіс», але не зміг врятувати їх від вильоту в другий дивізіон. Після дев'яти матчів другого сезону і тільки трьох перемог, він повинен був знову залишити свою посаду.

Провівши кілька місяців 1968 року в Мексиці в клубі «Америка», Барінага став тренером збірної Нігерії. Наступного року Сабіно повернувся на батьківщину і тренував «Мальорку», з якою в кінці сезону 1969/70 знову вилетів до Сегунди.

1971 року був запрошений очолити збірну Марокко, з якою він взяв участь в олімпійському футбольному турнірі 1972 року, в якому Марокко зуміла вийти з групи.

Згодом з 1972 і по 1974 рік очолював тренерський штаб команди «Реал Ов'єдо», після чого сезоні 1974/75 тренував «Кадіс», але на початку сезону 1975/76 він знову був змушений покинути клуб після того, як здобув тільки один виграш у п'яти перших іграх.

У березні 1978 року Барінага очолив останній клуб у своїй кар'єрі, яким знову став «Реал Ов'єдо»: він повинен був утримати клуб у Сегунді за десять ігор, що залишилися до кінця сезону. Однак після трьох перемог, чотирьох нічиїх та трьох поразок в кінцевому підсумку клуб зазнав невдачі та понизився у класі[2].

Помер 19 березня 1988 року на 66-му році життя у місті Мадрид від хвороби серця. Його поховали на кладовищі міста Альмудена[1].

• Володар Кубка Іспанії (2):

«Реал Мадрид»: 1945-1946, 1946-1947[3]

• Володар Кубка Еви Дуарте (1):

«Реал Мадрид»: 1947[4]

• Сабіно Барінага на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Сабіно Барінага на сайті BDFutbol.com (англ.)