Едріанн Аллен

Едріанн Аллен народилася 7 лютого 1907 року в Манчестері, Англія у сім'ї Джона та Марґарет Аллен. Навчалася у Німеччині та Франції[3]. Вивчала акторську майстерність в Королівській академії драматичного мистецтва. Її випускний спектакль, відбувся у 1926 році, привернув увагу актора, продюсера та режисера Безіла Діна. Він запропонував молодій акторці роль Ніни Вансіттарт у п'єсі Ноеля Каварда «Легка поведінка»[4].

Її перша поява на сцені театру в Вест-Енді відбулося у 1930 році, коли Едріанн зіграла Сібіл Чейз в постановці «Приватне життя»[3]. У 1935 році Едріанн Аллен зіграла Елізабет Беннет в бродвейській постановці «Гордість і упередження». Критики високо оцінили її бездоганне виконавську майстерність.

У 1948 році Едріанн Аллен настільки тонко зіграла збожеволілу дружину та матір в п'єсі «Едвард, мій син», що сцену, в якій вона піддається знущанням з боку чоловіка, назвали одним з найважливіших досягнень року на Бродвеї. У 1956 році вона зіграла турботливу мати, яка намагається видати свою дочку, в комедії «Дебютантка мимоволі»[4].

З 1958 року акторка завершила свою кар'єру і більше не з'являлася ані на сцені, ані на екрані[5].

Дочка Едріанн — Анна Мессі

Едріанн Аллен у 1929 році вийшла заміж за американського актора канадського походження Реймонда Мессі[4]. У них було двоє дітей, син Деніель Мессі та дочка Анна Мессі, які пізніше теж стали акторами. Цей шлюб закінчився розлученням 7 липня 1939 року[3].

20 липня 1939 року Едріанн Аллен вийшла заміж вдруге. Її чоловіком став Вільям Двайт Вітні, правник, давній друг сім'ї, який вів її шлюборозлучний процес. Його колишня дружина Дороті Вітні, яка представляла інтереси Реймонда Мессі, теж незабаром вийшла заміж за свого клієнта. Обидві пари зберегли дружні відносини та жили щасливо до кінця своїх днів. Ця історія надихнула голлівудських сценаристів на створення комедії «Ребро Адама».

Під час Другої світової війни Едріанн Аллен з Вільямом Вітні мешкали у Лондоні разом з її дітьми, які проводили набагато більше часу в новій сім'ї матері, ніж в родині батька. В кінці 1950-х Едріанн з сім'єю переїхала в Монтре, Швейцарія. Вільям Двайт Вітні помер у 1973 році, Едріанн Аллен пережила його на 20 років, померла 14 вересня 1993 року від раку в Монтре, Швейцарія.

• 1930 — «Приватне життя» — Сібіл Чейз
• 1931 — «Синара» — Доріс Лі
• 1934 — «Сяючий час» — Джуді Лінден
• 1935 — «Гордість і упередження» — Елізабет Беннет
• 1947 — «Любов до кохання» — місіс Фрайль
• 1948 — «Едвард, мій син» — Евелін Гольт
• 1956 — «Дебютантка мимоволі» — Шейла Бродбент

• 1930 — «Незакінчені справи» — Бренда Фаллон
• 1931 — «Сильна стать» — Мері Торп
• 1931 — «Між жінками» — леді Памела
• 1931 — «Чорна кава» — Люсія Еморі[6]
• 1932 — «Весело ми котимося в пекло» — Клер Гемпстед
• 1932 — «Ніч 13 червня» — Елна Каррі
• 1935 — «Мораль Маркуса» — Джудіт
• 1947 — «Чоловік жовтня» — Джойс Карден
• 1948 — «Бонд-стріт» — місіс Тавернер
• 1953 — «Проголосуйте за Г'юґетта» — пані Голл
• 1953 — «Заключний тест» — Етель
• 1954 — «Зустрітися з паном Малколмом» — місіс Дюрант