Едуардо Асеведо Діас

З 1866 по 1868 навчався на бакалавра у Великому Республіканському університеті, в 1869 вступив на юридичний факультет, 19 лютого того ж року опублікував свою першу статтю, що отримала чималу популярність, присвячену його дідові, відомому генералу, який помер за шість днів до публікації. Наприкінці 1870 залишив університет і приєднався до революційного руху Тімотео Апарісіо, який виступав проти партії «Колорадо», що захопила владу, і президента Лоренсо Батльє. Свої перші оповідання написав в 1872 під час революції Ланзаса; ці твори носили явний антикатолицький характер.

Після поразки революції в липні 1872 розпочав кампанію з мілітаризації Національної партії.

У 1873 — 1875 роках активно виступав у своїх газетних статтях проти уряду, в 1875 заснував журнал La Revista Uruguaya. Все це призвело до переслідувань з боку уряду, що змусило Діаса емігрувати до Аргентини, де він продовжив журналістську діяльність, жив у Ла-Платі і Долоресі. Пізніше зумів повернутися до Уругваю, але відразу ж почав критикувати режим президента Лоренсо Латторе і був змушений на деякий час знову бігти до Буенос-Айреса. Повернувшись до Монтевідео, заснував видання "El Nacional". Пізніше став сенатором від Національної партії і взяв участь у другому повстанні націоналістів під керівництвом Апарісіо Саравіа в 1897.

У 1898 став членом державної ради, але незабаром розійшовся в політичних поглядах з Саравіа і вирішив підтримати Хосе Батльє, в результаті дистанціювавшись від Національної партії. Батльє призначив його на дипломатичну службу, і з 1904 по 1914 Діас служив в різних країнах Європи і Америки. До Уругваю він більше не повернувся і помер в Буенос-Айресі в 1921, заповівши не ховати його на батьківщині.

• Héctor Galmés: Correspondencia familiar e íntima de Eduardo Acevedo Díaz (1880-1898), Biblioteca Nacional, 1979.