Еклектична архітектура Львова

Після касації монастирів, закриття частини храмів на межі XVIII—XIX ст. розпочався процес спорудження нових храмів. Було надано нових рис давнім святиням. У Середмісті після тривалих затримок було завершено Преображенську церкву (1878—1898) з елементами пізнього класицизму. Біля Старого ринку у стилях неоготики і неороманському перебудували одні з найдавніших храмів міста — Костел Івана Хрестителя (1886) і Костел Марії Сніжної (1888—1892). Рис необароко отримали будівлі монастиря сакраменток (1894), завершення веж костелу Марії Магдалини. Були збудовані монастирі у неороманському стилі редемптористів (1882—1884), воскресенців (1889), Церква Вознесіння (1897—1901), у неоготичному Сакре-Кер (1859/61), кармеліток (1889), кармеліток босих (1893/95), францисканок (18877/89). Найбільш видовищним став неоготичний костел Єлизавети (1903/11). Останнім звели костел капуцин (1925/30). У неовізантійському стилі було споруджено каплицю у будинку інвалідів (1850-і рр.) та церкву для православних військових з Буковини — св. Георгія, причому її проект, ікони за канонічними зразками виконали австрійські митці з Відня (1897—1901).

У місті будували нові фортифікації.