Площа Старий Ринок

Згідно з археологічними розкопками, район площі був заселений ще у XII столітті. Вважається, що саме на основі цього поселення біля підніжжя Замкової гори король Данило в середині XIII століття заснував місто-твердиню Львів. Історики припускають, що на місці сучасної площі був центр міського життя — ринкова площа. До перебудови району у XVIII столітті, оригінальна площа розташовувалася на місці будинків № 1 та № 2 при вул. Пильникарській та була втричі меншою за теперішню[2]. Саме з таким розміщенням колишньої площі пов'язане спрямування фасаду храму Івана Хрестителя, збудованого, за переказами, королем Данилом для своєї невістки, дружини князя Лева, Констанції. Також існує легенда, що Констанція похована у крипті костелу святого Івана Хрестителя[3]. Костел був перебудований у 1886—1889 роках Іваном Левинським та Тадеушем Мюнніхом під керівництвом Юліана Захаревича[4]. Під час останньої реставрації костел перекрили гонтовим дахом, характерним для будівель давнього Львова[3]. 2002 року на південній стіні храму Івана Хрестителя встановлена бронзова пам'ятна таблиця королівні Констанції з барельєфним портретом та написами українською та угорською мовами[5].

Після завоювання Львова у 1349 році, польським королем Казимиром II Великим територія площі Старий Ринок була виведена із складу міста та нових фортифікацій, так що район площі Старий Ринок опинився за мурами і увійшов, згодом, до Жовківського передмістя. Район був заселений переважно українцями та вірменами, лише невеликій частині яких було дозволено проживати в межах міських мурів.

У 1497 році король Ян I Ольбрахт мав намір обмежити права Старого ринку Львова на користь Нового ринку, в обороні стали 13 міст Галичини[6][7].

Згодом площа стала західною околицею місця компактного проживання однієї з двох єврейських громад Львова — заміської. На місці скверу, що посеред площі Старий Ринок майже ста років простояла одна з найбільших синагог Львова — реформістська синагога Темпль, яку ще називали Новою божницею. Освячення Темплю відбулося 18 вересня 1846 року. Це була монументальна споруда в стилі класицизму, яку вінчав великий купол. Була спалена під час німецької окупації Львова, у 1941 році і остаточно знищена у 1943 році[8]. Про неї у сквері на площі Старий Ринок нагадує стела з чорною гранітною таблицею з написами українською та англійською мовами[5].

У 1950-х роках на площі містилася Міська автобусна станція приміського сполучення. Автобуси, що курсували приміськими маршрутами стояли на невеликій площі Святого Яна (біля храму), що між будинками пл. Старий Ринок, 3 та 5[9].

Згідно з матеріалами археологічних розкопок, які були проведені під керівництвом професора Львівської політехніки Святославом Терським у 1997 році, у житлових кварталах навколо Старого Ринку на Підзамчі з'явився перший львівський водогін з керамічних труб, який можна датувати XIV століттям. Нині на площі Старий Ринок розташована реставрована імітація старої криниці[9].

• початок XIX століття — площа Рибна, бо на ній торгували рибою, а інша частина площі призначалася для торгівлі гончарними виробами[9].
• 1863 — 1871 роки — площа Нової Божниці, на честь реформістської синагоги Темпль споруджену у 1846 році[10].
• 1871 — 1943 роки — площа Старий Ринок.
• 1943 — липень 1944 року — Альта Рінґпляц[11].
• нинішня назва з липня 1944 року — площа Старий Ринок[12].

Планування району площі збереглося ще з середньовічних часів, однак сучасна забудова з'явилася наприкінці XIX — на початку XX століття. Будівля банку «БМ Банк» (на розі вулиці Богдана Хмельницького) постала у 2000-х роках у стилістиці раціональної сецесії й раннього функціоналізму[13]. Загалом забудова площі виконана в стилях класицизму та сецесії.

Під № 1 стоїть двоповерхова чиншова кам'яниця 1880-х років з декором стандартними елементами у стилі історизму. Сусідня наріжна триповерхова чиншова кам'яниця № 2 збудована на місці давнішого будинку й оздоблена стандартними елементами у неоренесансному стилі.

Наступний будинок № 3 за свою історію поміняв одразу кілька номерів і вулиць: його адресу ідентифікували як вул. Пильникарська, 2, вул. Смерекова, 1, пл. Старий Ринок, 4. На місці двох давніших споруд цей чотириповерховий будинок у стилі раціональної сецесії з'явився 1910 року. За австрійських часів на цьому місці велася торгівля шкірами Каца. У 1902 році тут був склад вугілля Йосифа Пордеса. Згодом, 1912 року, тут влаштували ресторан Генрика Бербера. Від закладу залишився вхід з площі, а також великі вікна першого поверху. Вже за радянської влади, у 1950-х роках, в приміщенні були каси автобусної станції приміського сполучення.

На сусідній ділянці, яка б мала нумеруватися як № 4, колись була площа святого Яна — поруч стоїть однойменний храм. У радянські часи на цьому місці стояли автобуси, що курсували за приміськими маршрутами.

У триповерховій чиншовій кам'яниці № 5, збудованій приблизно 1890 року, до 1939 року був магазин пральних машин Зона. На сусідній ділянці напередодні першої світової війни розібрали старий будинок, а нового донині так і не збудували. Попри те ділянка частково огороджена.

Чотириповерховий будинок № 7 зведений у стилі раціональної сецесії. Наріжники будинку заокруглені, споруда прикрашена бетонними балконами, а фасад завершений трикутним фронтоном. У 1929 році в будинку працювала фірма з продажу шкіри «Ротштайн і Вінтер», а ще відділ Акціонерного товариства «Лодзинська фабрика ниток». На глухій торцевій стіні з боку вулиці Мукачівської до 1980-х року була велика реклама фабрики, але її зафарбували. Під № 8 розташований чотириповерховий бізнес-центр «Старий Ринок», споруджений на початку 2010-років. В будівлі містяться офіси будівельної компанії «Інтеграл-Буд», банку «Український капітал» та низки інших компаній. 2018 року біля бізнес-центру облаштували майданчик для паркування автотранспорту на 27 місць. Паркувальний майданчик функціонуватиме до моменту проведення реконструкції площі[14]. В будинку під № 9 розташований апарт-готель «Австрійський», що відкрився 1 березня 2020 року[15].

У будинку № 12 за польських часів існувала біжутерія Блоха. Нині цієї адреси не існує.

• Світлини вуличної забудови
• 
• 
• 
• 
• 

• Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові / авт. передм. Я. Д. Ісаєвич; упоряд., текстолог. опрац. і примітки Б. З. Якимовича; Упоряд. іл. матеріалу Р. І. Крип'якевича; Худож. В. М. Павлик. — Львів : Каменяр, 1991. — 168 с. — ISBN 5-7745-0316-Х.
• Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 59, 98, 114. — ISBN 966-603-115-9.
• Мельник І. В. Жовківське передмістя // Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 57, 60. — ISBN 978-966-7022-79-2.
• Мельник І., Масик Р. Дванадцять променів Львова. Вулиця Богдана Хмельницького // Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 304. — ISBN 978-617-629-077-3.

• Проєкт «Вулиці Львова»: площа Старий Ринок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 26 липня 2021.
• Площа Старий Ринок у Львові. Що про неї відомо?. kapitoliy.net.ua. Процитовано 26 липня 2021.
• Ірина Харко. Площа Старий Ринок, або де був центр Галицько-Волинського князівства. lviv.travel. Процитовано 26 липня 2021.
• Перший Західний (21 листопада 2020). Вулицями Львова. Площа Старий Ринок. youtube.com. YouTube. Процитовано 27 липня 2021.</ref>