Економічне співтовариство країн Центральної Африки

Економічне співтовариство країн Центральної Африки було утворено у жовтні 1983 року на базі Митного та економічного союзу Центральної Африки. Довгий час організація була неактивною через конфлікти в регіоні Великих озер та громадянську війну в Демократичній Республіці Конго. Тим не менш, співтовариство вважається одним зі стовпів африканської регіональної інтеграції[1].

Основна мета створення співтовариства — заохочення та укріплення гармонійного співробітництва задля реалізації збалансованого та самостійного стійкого економічного розвитку, особливо в галузях промисловості, транспорту і зв'язку, енергетики, сільського господарства, природних ресурсів, торгівлі, митних, грошово-кредитних та фінансових питань, людського капіталу, туризму, освіти, культури, науки й техніки та переміщення людей з метою досягнення колективного самозабезпечення, підвищення рівня життя, підтримки економічної стабільності та укріплення мирних відносин між державами-членами.

Для досягнення цієї мети держави-члени вживають наступник заходів[2]:

1. Усунення мит та будь-яких інших зборів, що мають еквівалентну дію на експорт та імпорт між країнами-членами.
2. Скасування кількісних обмежень та інших торговельних бар'єрів.
3. Створення і підтримання спільного зовнішнього митного тарифу.
4. Проведення спільної торговельної політики щодо третіх країн.
5. Поступове усунення бар'єрів на шляху вільного пересування людей, товарів, послуг та капіталів.
6. Узгодження національної політики з метою сприяння діяльності Співтовариства, зокрема у промисловості, на транспорті і зв'язку, в енергетиці, сільському господарстві, природних ресурсах, торгівлі, валютно-фінансовому секторі, у сфері людських ресурсів, туризму, освіти, культури, науки й техніки.
7. Створення Фонду співробітництва та розвитку.
8. Прискорення розвитку держав, що не мають виходу до моря, або мають частковий вихід, а також островів та частин островів, які відносяться до категорії найменш розвинутих країн.
9. Будь-які інші спільні заходи, що проводяться державами-членами задля досягнення цілей Співтовариства.

У рамках союзу використовується спільна валюта — франк CFA.

• Конференція глав держав та урядів - вищий орган ЕКОЦАС;
• Рада міністрів;
• Суд;
• Генеральний секретаріат - виконавчий орган;
• Консультативна комісія;
• Спеціалізовані технічні комітети[3]:
  • Комітет з політичних питань, миру і безпеки;
  • Комітет зі Спільного ринку, економічних, валютних та фінансових питань;
  • Комітет з навколишнього середовища, природних ресурсів, сільського господарства та розвитку сільських регіонів;
  • Комітет з планування територій та інфраструктури;
  • Комітет з гендерних питань, людського та соціального розвитку.

На 2020 рік до організації входять 11 країн:

•  Ангола
•  Бурунді
•  Габон
• ДР Конго
•  Екваторіальна Гвінея
•  Камерун
•  Республіка Конго
•  Руанда
•  Сан-Томе і Принсіпі
•  Центральноафриканська Республіка
•  Чад

• CEEAC
• CEMAC

• Економічне співтовариство країн Західної Африки
• Східноафриканське співтовариство
• Співтовариство розвитку Півдня Африки