Східноафриканське співтовариство
Східноафрика́нське співтовари́ство (САС) (англ. The East African Community (EAC)) — міжурядова організація, що включає в себе шість Східно-Африканських країн (Бурунді, Кенія, Руанда, Південний Судан, Танзанія та Уганда)[1]. Поль Кагаме, президент Руанди, є нинішнім головою Східноафриканського співтовариства. САС було засноване 1967 року, занепало 1977 року і було офіційно відроджено 7 липня 2000 року [2]. 2008 року після переговорів зі спільнотою розвитку Півдня Африки і Економічним співтовариством країн Східної та Південної Африки, САС погодилось розширити зону вільної торгівлі та включити держави-члени всіх трьох спільнот. САС є одним із стовпів Африканського економічного співтовариства.
Східноафриканське співтовариство | |
---|---|
Емблема САС | |
Країни-учасниці САС | |
Тип |
міжурядова організація міжнародна організація |
Засновано | 2000 рік |
Штаб-квартира | Аруша |
Членство |
Бурунді Кенія Руанда Південний Судан Танзанія Уганда |
Офіційні мови | англійська, суахілі |
Центральний орган | Саміт глав держав САС |
Генеральний секретар | Ліберат Мфумукеко |
Голова Саміту глав держав | Поль Кагаме |
Голова Ради міністрів | Річард Сезібера |
Вебсайт | eac.int |
Східноафриканське співтовариство у Вікісховищі | |
САС є потенційним попередником для створення Східно-Африканської Федерації. 2010 року САС запустило свій власний загальний ринок товарів, праці та капіталу в регіоні, з метою єдиної валюти до 2012 року та повної політичної федерації до 2023 року [3].
Країни-учасниці
- Кенія (з січня 2001 року)
- Танзанія (з січня 2001 року)
- Уганда (з січня 2001 року)
- Бурунді (з листопада 2007 року)
- Руанда (з листопада 2007 року)
- Південний Судан (з квітня 2016 року)
Регіон Східної Африки займає площу 1,8 мільйона квадратних кілометрів з населенням близько 132 млн (липень 2009) і має значні природні ресурси. У Кенії й Танзанії відносно мирним шляхом пройшло здобуття незалежності, на відміну від війн і громадянських заворушень, які мали місце в Руанді, Бурунді та Уганді. Сьогодні Східна Африка прагне до підтримання стабільності та процвітання в умовах триваючих конфліктів в ДР Конго і на Африканському розі. Найпоширенішими мовами Східної Африки є мови суахілі, англійська, кірунді та руандійська, хоча французька також поширена в Бурунді та Руанді.
Дезінтегруючі фактори
У Східноафриканському співтоваристві практично створена зона вільної торгівлі, ведеться взаємне економічне співробітництво. Але статичний і динамічний ефект створення торгівлі та інвестицій мінімальний в силу переважаючого впливу дезінтегруючих факторів:
- низький рівень економічного розвитку країн-партнерів (в основі структури економіки — сільське господарство), Монокультурна товарна структура експорту; вузька виробнича база; нестійкість національних економік щодо світових економічних криз
- економічна диференціація між країнами за обсягом ВВП, темпів інфляції та дефіциту платіжних балансів
- відсутність політичної спільності, слабкість національних державних структур, що вимагає формування жорсткої інституційної структури з доданням наднаціональних функцій
- відсутність загальновживаної мови у регіоні[4]
- паралельна участь країн в інших африканських угрупованнях. Кенія та Уганда входять до складу КОМЕСА і в Міжурядовий орган з розвитку Східної Африки (ІГАД), а Танзанія — в САДК
- відсутність фіксованих тимчасових рамок щодо зниження мита
- невпевненість країн-членів у важливості та можливості досягнення поставлених цілей
- прийняття рішень, не підкріплених практичними кроками. Так, 1997 року введено єдиний східноафриканський документ для туристів, що не вимагає візи, але реальні заходи по вільному переміщенню осіб не прийняті досі [5]
- різнорідність у конфесійному плані, котра утворює складні конфліктні ситуації всередині країн регіону.[4]
- трайбалізм. Збільшення кількості міжетнічних сутичок, які складно врегульовувати на території майбутньої федерації.[4]
Плани
Договір 2004 року передбачав митний союз з єдиною валютою — східноафриканським шилінгом, який повинен бути введений в обіг в період з 2011 по 2015 роки. Існували також плани політичного союзу, Східно-Африканської Федерації, з загальним президентом (спочатку на ротаційній основі), і єдиний парламент до 2010 року. Однак деякі експерти, які як експерти з громадського кенійського Інституту суспільно-політичних досліджень і аналізу відзначили, що плани, які мали бути виконаними до 2010 року, були занадто амбіційними, оскільки ряд політичних, соціальних та економічних проблем ще не вирішені повністю [5].
Примітки
- Overview of EAC. www.eac.int. Процитовано 25 січня 2020.
- EAC Quick Facts. Архів оригіналу за 19 березня 2009. Процитовано 19 березня 2009.
- FACTBOX-East African common market begins | News by Country | Reuters (англ.)
- Орлов С.Ю.: "Етнокультурна складова у процесах утворення Східноафриканської федерації"
- Інтеграція в Африці Костюніна Г.М. (рос.)
Література
- С. В. Гринько. Східноафриканське співтовариство // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.