Ексгібіціонізм

Ексгібіціоні́зм (від лат. виставляти) — така форма сексуальності, коли досягнення статевого збудження і насолоди реалізується шляхом демонстрації статевих органів особам протилежної або своєї статі поза ситуаціями статевих контактів.

Роздягнутий чоловік у громадському парку
Ексгібіціонізм
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 6D30
МКХ-10 F65.2
MeSH D005084
 Exhibitionism у Вікісховищі
Марк Робертс, відомий стрікер, на турнірі з реґбі у 1994 році.

Ексгібіціонізм як статеве почуття притаманний переважно чоловікам. В основі даного пошуку статевої задоволеності знаходиться жага до ефекту раптовості із переляком жінки (жінок), чоловіків, іноді дітей. Найчастіше публічна демонстрація статевого органу супроводжується онанізмом.

Види ексгібіціонізму

Розрізняють правдивий та неправдивий ексгібіціонізм. За неправдивого ексгібіціонізму оголювання є хуліганством, а за правдивого – хворобою, що відноситься до хвороб сексуального вподобання (код F65.2 МКБ-10). У випадку хвороби ексгібіціоніст втрачає контроль над власними діями.

Справжній ексгібіціонізм може проявлятися через емоційні порушення. У такому випадку періоди нападів ексгібіціонізму чергуються з тривалими періодами нормальної поведінки.

Окремою формою ексгібіціонізму є кандаулезизм. Це є бажання демонструвати іншим наготу свого статевого партнера, або д показувати іншим свій секс із ним.

В МКБ-10 виділяються садистський тип (F65.21) мазохістичний тип (F65.22) ексгібіціонізму. За першого виду ексгібіціоніст отримує своє задоволення спостерігаючи страх жертви, а за другого – агресивну реакцію жертви.


Історія виникнення

Виникнення ексгібіціонізму тягнеться з часу, коли насіння одягу стало звичною, а радше обо‘язковою справою і розповсюдження набуло ставлення до наготи як до чогось стидливого. Випадки ексгібіціонізму відомі ще за античності. Так, Феофраст писав:

(1) Безсоромність неважко визначити: це явна й безсоромна нагота, а безсоромний чоловік от який:

(2) Зустрівши вільних жінок, він задирає плащ свій та показує їм свою стать..

—

В культурах, де нагота не була чимось аморальним, ексгібіціонізм не розповсюджується. В западній ідеології його виникнення також пов‘язують з розповсюдженням пуритансткої культури і її тенденцією подавляти сексуальність.

Причини поведінки

Ексгібіціоність, зайнятий справдоб, очікує побачити в жерти певний комплекс емоційних реакцій: подив, страх і допитливість, часом агресію. Інша реакція на його дії не зможе задовілтнити ексгібіціоніста і може навіть викликати в нього напад агресії. Окрім того важливою складовою є страх бути переслідуваним.

В світі тварин демонстрація статевого органу в стані ерекції є зрозумілив комунікаційним дестом виклику, агресії, готовності до нападу та демонстрації своєї сили та влади. Аналогічні прояви мають місце і в людмькому суспільстві, при це каже й розповсюдженість символічних фалічних знаків і жестів («кукіш», «фак»). H. Mester пояснює ексгібіціонізм реліктовими інстинктами, які спонукають людину до самоствердження і показу своєї влади шляхом фалічної демонстрації.

Присиною ексгібіціонізма також може бути паталогічне відхилення чи органічна травма головного мозку. Споживання алкоголю також позитивно впливає на розвиток хвороби: багато актів ексгібіціонізму робляться під впливом алкогольних напоїв.

Окрім того, потреба в демонстрації оголеного тіла може скластися ще під впливом дитячих травм і порушень сексуальної поведінки, що були пов‘язані зі спостереженням актів оголення, участю в них, сексуальними іграми в дитячих компаніях.

Правдивий акт ексгібіціонізму проводиться імпульсивно, в стані звуженої свідомості. Його передують зміни в настрої, тривожність, активне сексуальне фантазування. Для справжнього ексгібіціоніста протидіяти бажанню оголити сеье може бути неможливо, однак після вдалого акту починається ремісія, тривалість якої індивідуальна.

Див. також

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.