Електромузичні інструменти

Електромузи́чні інструме́нти (електрофони) — група музичних інструментів, в яких звук видобувається за допомогою електричних коливань.

В залежності від способу формування цих коливань розрізняють:

В загальному випадку електромузичний інструмент складається з наступних елементів:

  • Генератор електричних коливань (OSC)
  • Пристрої, що дозволяють грати на інструменті, наприклад клавіатура
  • Пристрої, що дозволяють корегувати тембр звуку
  • Підсилювач, що підсилює електричні коливання
  • Гучномовець, що перетворює електричні коливання в акустичні.

Історичні етапи розвитку електромузичних інструментів

  • Найпершим електромузичним (електромеханічним) інструментом вважається Музичний телеграф, сконструйований в 1876 році американським телеграфістом Еліша Греєм.
  • Першим цілковито електромузичним інструментом став телармоніум, запатентований Таддеусом Кахіллом в 1897 і сконструйований в 1906. апарат важив 200 тонн, мав довжину близько 19 метрів, містив 145 спеціальних електрогенераторів. Інструмент проіснував до 1916. Записів не зберіглося.
  • 1935 року побачив світ орган Хаммонда. Призначений спочатку для церковних цілей, як дешевший аналог духових органів, цей інструмент отримав широке застосування не тільки в духовній музиці, але й, починаючи з 1960-х років у рок- та поп-музиці.
  • У 1960-х роках в СРСР був розроблений синтезатор АНС, що працював на основі фотооптичного синтезу звуку. В ці ж роки під керівництвом Я.Ксенакіса розроблений музичний комп'ютер UPIC
  • 1978 року розроблена технологія таблично-хвильового синтезу (Wavetable), що невдовзі знайшла у використання у синтезаторах фірм Yamaha, Korg та інших
  • 1983 року розроблено стандарт MIDI, що дав початок створення MIDI-сумісних інструментів

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.