Електроциклічна реакція

Електроциклічна реакція (рос. электроциклическая реакция, англ. electrocyclic reaction) — перициклічна реакція, яка є внутрiшньомолекулярним циклоприєднанням i проходить з утворенням σ-зв'язку мiж кiнцями кон'югованої лiнiйної π-системи, що супроводиться зменшенням у нiй на одиницю кiлькостi π-зв'язкiв, а також обернений процес (ретро-циклоприєднання). Може бути як термiчною, такi фотохімiчною, яка звичайно відбувається стереоспецифiчно.

Термічно може йти чотирма стереохімічними шляхами, два з яких дисротаторні, а два — конротаторні. При тому, переважна стереохімічна спрямованість електроциклiчних термічних реакцій визначається кількістю електронів, що беруть участь у синхронному процесі: якщо маємо 4n електронів — процеси будуть конротаторними, якщо 4n+2 — дисротаторними для перехідного стану з топологією Гюккеля, а для перехідних станів з топологією Мебіуса справедливе зворотне твердження.

До елекроциклічних реакцій відносяться перегрупування лінійний алкенів, із спряженою системою ${\displaystyle \pi }$-зв'язків, що супроводжується утворенням нового ${\displaystyle \sigma }$-зв'язку й замиканням циклу, а також зворотні перегрупування із розривом ${\displaystyle \sigma }$-зв'язку у циклічній неграничній сполуці й утвореням сполук із спряженою системою ${\displaystyle \pi }$-зв'язків. Серед таких реакцій важливе місце займають 1,6-електроциклічні - шестиелектронні електроциклічні процеси. До нихвідносяться рекції циклізації гексатрієну, його похідних й гетероаналогів й розкриття циклу у циклогексадієні[1].