Елеонора Баур

Мати Баур померла, коли та була ще немовлям, і коли їй виповнилося 5 років, Елеонора переїхала в Мюнхен зі своїм батьком і мачухою. У Мюнхені Баур залишила школу у віці 14 років для роботи в якості помічниці акушерки.

Незабаром вона переїхала до Єгипту, щоб працювати в якості помічниці медсестри в лікарні Каїра. Баур служила сестрою милосердя під час Першої світової війни.

У 1919 році — медсестра фрайкору Оберланд. Вступила в Німецьку робітничу партію (попередницю НСДАП) в момент її створення (партійний квиток № 6).

Баур стала однією з найпомітніших нацистських фігур в Мюнхені навесні 1920, і була арештована 11 березня 1920 року за порушення громадського порядку після антисемітської промови на жіночому мітингу. Її подальше виправдання зробило її героєм націонал-соціалістичного руху. Баур продовжувала брати активну участь в політичному житті Німеччини, виступаючи з промовами і організовуючи благодійні заходи націонал-соціалістів.

9 листопада 1923 року Баур була єдиною жінкою, яка взяла участь в Пивному путчі, під час якого була поранена. Під час підйому нацистів і після їх приходу до влади в 1933 році, Баур залишалася наближеною до нацистського керівництва, супроводжуючи Адольфа Гітлера в поїздках. Генріх Гіммлер призначив Баур сестрою для військ СС в концентраційному таборі Дахау в 1933 році. Баур зіграла важливу роль в будівництві та управлінні Дахау, при цьому немає ніяких доказів її знущань над в'язнями (її звинувачували в їх залякування).

У 1934 році Баур заснувала Націонал-соціалістичне Товариство Сестер (нім. Schwesternschaft), ставши його почесним головою в 1937 році. Вона отримала негласний титул «ідеальної нацистської жінки» (Der Spiegel назвав її «сестрою нації»).

Була відома як фанатична націонал-соціалістка, яка люто ненавиділа євреїв.

Баур була вперше заарештована за звинуваченням у військових злочинах в травні 1945, але незабаром після цього її випустили за недостатністю доказів. Потім вона постала перед судом денацифікації в Мюнхені в вересні 1949 року, де була засуджена до десяти років в трудовому таборі Rebdorf, а її особисту власність конфіскували. Після виходу з в'язниці в 1950 році за станом здоров'я, Баур пішла на пенсію і отримала компенсацію в 1955 році, повернувшись в Oberhaching, де вона померла у віці 95 років.

Син Елеонори Баур Вільгельм (1905—1945) загинув в Берліні в квітні/травні 1945 року.

Баур так і не відмовилася від ідей націонал-соціалізму і ніколи не сумнівалася в правильності свого вибору і життєвого шляху, заявивши одного разу, що «існує тільки один Фрідріх Великий, є тільки один Адольф Гітлер, і є тільки одна сестра Піа».

• Хрест Заслуг за добровільний догляд за хворими (Баварія)
• Сілезький Орел 2-го ступеня
• Балтійський хрест
• Почесний знак Німецького Червоного Хреста
• Медаль за Верхню Сілезію фрайкору Оберланд
• Почесний знак Кобург
• Орден крові (№25; 8 листопада 1933)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934)
• Золотий партійний знак НСДАП
• Медаль «За вислугу років у НСДАП»
• Численні земельні нагороди і відзнаки Німецького Червоного Хреста.

• Анна Мария Зигмунд. Женщины Третьего рейха. «АСТ», «Астрель» 2005 г. ISBN 5-17-029166-3
• Sabine Schalm: Schwester Pia. Karriere einer Straßenbahnbekanntschaft – Fürsorge der Waffen-SS im Konzentrationslager Dachau

• Біографія Елеонори Баур.