Еліо Петрі

Е́ліо Пе́трі (італ. Elio Petri; справжнє ім'я Ера́кліо Пе́трі (італ. Eraclio Petri) нар. 29 січня 1929, Рим, Італія — пом. 10 листопада 1982, Рим) — італійський кінорежисер, сценарист.

Еліо Петрі
італ. Elio Petri
Ім'я при народженні Еракліо Петрі
(італ. Eraclio Petri)
Дата народження 29 січня 1929(1929-01-29)
Місце народження Рим, Лаціо,  Італія
Дата смерті 10 листопада 1982(1982-11-10) (53 роки)
Місце смерті
Рим  Італія
Поховання Кампо Верано
Громадянство  Італія
Професія кінорежисер, сценарист
Роки активності 1949-1979
IMDb ID 0677880
Нагороди та премії
Золота пальмова гілка (Канни, 1971)
eliopetri.net
Еліо Петрі у Вікісховищі

Біографія

Еліо Петрі народився в Римі (Італія) 29 січня 1929 року. Навчався в школі священиків San Giuseppe di Merode, звідки був виключений за політичні переконання, після чого вступив до молодіжної організації Італійської комуністичної партії[1]. Вийшов з партії у 1956 році після Угорської революції.

Кар'єра

Творчу кар'єру Еліо Петрі починав як сценарист і кінокритик. З 1951 року працював помічником режисера у Джузеппе Де Сантіса, допомагав йому в написанні сценарію стрічки «Рим об 11-й» (1952). Як режисер дебютував у 1959-му документальним фільмом «Сім селян». Перший ігровий фільм — «Вбивця», — поставив у 1961 році. Ранні фільми Петрі були на соціальні теми.

Фільм «Кожному своє» (1967) про сицилійську мафію став початком нового етапу в творчості Петрі, він почав знімати кіно на політичні теми: «Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами» (1969), «Робітничий клас іде в рай» (1972, Золота пальмова гілка 24-го Каннського кінофестивалю), «Власність більше не крадіжка» (1973), «Тодо модо» (1976) та ін.

Еліо Петрі помер від раку 10 листопада 1982 року у віці 53 років.

Фільмографія
Режисер і сценарист
Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
1952Рим об 11 годиніRoma ore 11
1953Дайте чоловіка Анні ДзакеоUn marito per Anna Zaccheo
1954Заборонена жінкаDonne proibite
1954Дні любовіGiorni d'amore
1955Коли сонцеQuando tramonta il sole
1957Люди і вовкиUomini e lupi
1957к/мСім фермерівI sette contadini
1958Шматочок небаUn ettaro di cielo
1958Дорога завдовжки в рікCesta duga godinu dana
1959Потяг поза розкладомVlak bez voznog reda
1959Ночі плюшевих хлопчиківLe notti dei Teddy Boys
1959Південний вітерVento del Sud
1960Службовець L'impiegato
1960Танк 8-го вересняIl carro armato dell'8 settembre
1960ГорбаньIl gobbo
1960Холостяцька квартиркаLa garçonnière
1961ВбивцяL'assassino
1962Відлік днівI giorni contati
1963Учитель з ВіджеваноIl maestro di Vigevano
1963ЧудовиськаI mostri
1964Вища невірністьAlta infedeltà
1964Голий для життяNudi per vivere
1965Десята жертваLa decima vittima
1967Кожному своєA ciascuno il suo
1968Тиха місцинка за містомUn tranquillo posto di campagna
1969Слідство у справі громадянина поза всякими підозрамиIndagine su un cittadino al di sopra di ogni sospetto
1971Робітничий клас іде в райLa classe operaia va in paradiso
1973Власність більше не крадіжкаLa proprietà non è più un furto
1976Тодо модоTodo modo
1978т/сБрудні рукиLe mani sporche
1979Хороші новиниBuone notizie

Визнання
Нагороди та номінації Еліо Петрі[2]
Рік Категорія Фільм Результат
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1961 Золотий ведмідь Вбивця Номінація
1969 Тиха місцинка за містом Номінація
1973 Власність більше не крадіжка Номінація
Кінофестиваль в Мар-дель-Плата
1962 Найкращий фільм Відлік днів Нагорода
Італійський національний синдикат кіножурналістів
1962 «Срібна стрічка» за найкращий сценарій Вбивця (разом з Тоніно Гуеррою) Номінація
1963 «Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет Відлік днів Нагорода
1968 «Срібна стрічка» за найкращий сценарій Кожному своє Нагорода
«Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу Нагорода
1971 Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами Нагорода
«Срібна стрічка» за найкращий сценарій Номінація
«Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет Нагорода
1972 «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу Робітничий клас іде в рай Номінація
«Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет Номінація
«Срібна стрічка» за найкращий сценарій Номінація
Каннський міжнародний кінофестиваль
1967 Золота пальмова гілка Кожному своє Номінація
Найкращий сценарій Нагорода
1970 Золота пальмова гілка Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами Номінація
Гран-прі журі Нагорода
Приз ФІПРЕССІ Номінація
1972 Золота пальмова гілка Робітничий клас іде в рай (разом з фільмом Справа Маттеї) Нагорода
Спільнота кінокритиків Нью-Йорка
1970 Найкращий сценарій Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) 2-е місце
Премія «Золотий глобус»
1970 Найкращий фільм Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) Нагорода
Премія Едгара Алана По
1971 Найкращий художній фільм Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) Номінація
Премія Американської кіноакадемії
1972 Найкращий сценарій або сюжет на основі фактичного матеріалу або матеріалу, не опублікованого або не реалізованого раніше Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) Номінація

Примітки
  1. Fabio Benincasa. Elio Petri – Biografia. ecodelcinema.com (ітіл.). Процитовано 26.9.2016.
  2. Нагороди та номінації Еліо Петрі на сайті IMDb(англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.