Еліс Режина

Elis Regina в Teatro da Praia (1969).

Еліс Режина народилася в Порту-Алегрі. Свою співацьку кар'єру почала в 11 років на дитячому радіо шоу O Clube Do Guuri на Rádio Farroupilha. 1959 року вона отримала контракт з Rádio gaúcha і наступного року записала в Ріо-де-Жанейро свою першу платівку Viva Brotolândia і другу Poema de Amor з піснями у популярних на той час музичних стилях.

Свій перший пісенний конкурс Еліс Режина виграла на фестивалі 1965 року з піснею Arrastão Еду Лобу і Вінісіуса ді Морайса. Видана окремим синглом, Arrastão у виконанні Еліс стала найпопулярнішою платівкою з часів Кармен Міранди. Dois na Bossa, записана разом з Жаїром Родрігесом, стала першою бразильською платівкою, якої продано більше мільйона примірників. Трансляція Arrastão на загальнонаціональному радіо і телебаченні також сприяла росту популярності співачки. В історії бразильської музики цей запис став початком нового музичного стилю, відомого як MPB (Música popular brasileira або бразильська популярна музика), що відрізняється від босанови та інших попередніх музичних стилів, хоча також базується на самбі.

Наприкінці 1960-х — початку 70-х років разом із Гал Коста, Каетану Велозу і Жілберту Жилем, Еліс Режіна популяризувала рух тропікалія. Її співпраця 1974 року з Томом Жобімом Elis & Tom часто вважається одним з найкращих альбомів босанова всіх часів, а Águas de Março, що входить до цього альбому часто називають найкращою бразильською піснею всіх часів .[1] Вона також записала пісні Мілтона Насіменту, Жуана Боску, Альдіра Бланка, Шику Буаркі, Гуінго, Бадена Павелла, Каетану Велозу та Ріти Лі. Еліс мала прізвиська «ураган» (порт. furacão) і «перчинка» (порт. pimentinha), що яскраво характеризували її співочий стиль та особистість.

На початку кар'єри Еліс дозволяла собі лише окремі критичні вислови на адресу бразильської диктатури, яка переслідувала і заслала багатьох музикантів її покоління. В інтерв'ю 1969 року в Європі вона казала, що Бразилією керують «горили». Хоча її попередні записи були переважно аполітичними, з середини 70-х років її музика політизується, вона починає вибирати композиції та структурувати живі вистави таким чином, щоб критикувати військовий уряд, капіталізм, расову та сексуальну несправедливість та інші форми нерівності. Тексти пісень, записаних в кінці її кар'єри, висвітлили відверту схильність до соціалізму, а 1980 року вона вступила до робітничої партії.

У віці 36 років Еліс Режина померла від випадкової взаємодії кокаїну та алкоголю. Понад 15000 її друзів, родичів та фанатів, прощалися з нею у Teatro Bandeirantes, Сан-Паулу. Понад 100 тисяч людей стежили за її похороном в Сан-Паулу.

• Elis Regina Biography «Furacão Elis» Regina Echeverria. Англ. переклад — Robert St-Louis
• Elis Regina Discography discogs.com