Еміліо Алонсо

Еміліо Алонсо Ларрасабаль (ісп. Emilio Alonso Larrazábal, [em'ilio alon's̺o laɾas̻a'bal]; 25 травня 1912, Лас-Аренас, Біскайя, Країна Басків, Іспанія — 29 грудня 1989, Мехіко, Мексика) — іспанський футболіст, нападник. У футбольних колах також відомий як Емілін (ісп. Emilín).

Еміліо Алонсо
Особисті дані
Народження 25 травня 1912(1912-05-25)
  Гечо, Гран-Більбаоd, Біская, Країна Басків, Іспанія
Смерть 29 грудня 1989(1989-12-29) (77 років)
  Мехіко, Мексика
Зріст 174 см
Громадянство  Іспанія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1929–1933 «Аренас» (Гечо) 44 (13)
1933–1936 «Реал» (Мадрид) 42 (16)
1938–1939 «Депортіво Еускаді» 8 (2)
1939–1940 «Сан-Лоренсо» 1 (0)
1940–1944 «Реал Еспанья»  ? (?)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1936 Іспанія 2 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Спортивна кар'єра

На початку футбольної кар'єри захищав кольори команди «Аренас» (Гечо). У Прімері дебютував 30 березня 1930 року, у переможному матчі проти столичного «Атлетіко». У 20 років перейшов до мадридського «Реала». У складі «Королівського клуба» тричі був віце-чемпіоном Іспанії і двічі перемагав у національному кубку. За шість сезонів у Прімері провів 86 ігор, забив 29 голів.

На початку 1936 року провів дві товариські гри у складі національної збірної, проти команд Австрії і Німеччини. Влітку в Іспанії почалася громадянська війна і внутрішні футбольні змагання не проводилися.

Протягом 1937—1939 років захищав кольори збірної Країни Басків, яка проводила турне по країнам Європи та Південної Америки і допомагала коштами постраждалим у громадянській війні. 15 липня баски провели поєдинок у Києві з «динамівцями». Гра завершилася перемогою гостей з рахунком 3:1; хет-триком відзначився Ісідро Лангара, а єдиний м'яч у господарів забив Віктор Шиловський.

Під назвою «Депортіво Еускаді» стала віце-чемпіоном Мексики 1939 року. По завершенні сезону команда припинила існування, а гравці роз'їхалися по мексиканським і аргентинським клубам. Хосе Ірарагоррі, Еміліо Алонсо, Анхель Субієта і Ісідро Лангара обрали «Сан-Лоренсо». Через рік повернувся до Мексики, захищав кольори клубу «Реал Еспанья», основу якого складали іспанські футболісти.

Досягнення
  • Володар кубка Іспанії (2): 1934, 1936
  • Чемпіон Мексики (1): 1942

Статистика

У клубах:

Сезон Команда Чемпіонат Кубок
Л І Г І Г
1929/30 «Аренас»Д-1 10
1930/31 «Аренас»Д-1 123
1931/32 «Аренас»Д-1 183
1932/33 «Аренас»Д-1 137
1933/34 «Реал» (Мадрид)Д-1 112
1934/35 «Реал» (Мадрид)Д-1 105
1935/36 «Реал» (Мадрид)Д-1 2191+
Усього в ІспаніїД-18629
1938/39 «Еускаді»Д-1 82
1939/40 «Сан-Лоренсо»Д-1 10——
1940/41 «Реал Еспанья»Д-1 1
1941/42 «Реал Еспанья»Д-1 5
1942/43 «Реал Еспанья»Д-1 11
1943/44 «Реал Еспанья»Д-1 2
Усього в МексиціД-1

У збірній:

№ Дата Місто Господарі Рахунок Гості Голи
119.01.1936МадридІспанія 4:5 Австрія Лангара (2), Регейро (2) — Цишек, Біндер, Біцан, Ганрайтер (2)
223.02.1936БарселонаІспанія 1:2 Німеччина Регейро — Фат (2)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.