Енотера дворічна

Еноте́ра дворі́чна (Onagra biennis Scop.; Oenothera biennis L.) — дворічна трав'яниста рослина родини онагрових. Місцеві назви — трава ослова, жовтери, корінь солодкий тощо.

Енотера дворічна
Енотера дворічна
Енотера дворічна
Біологічна класифікація
Царство:Рослини (Plantae)
Відділ:Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас:Дводольні (Magnoliopsida)
Порядок:Миртоцвіті (Myrtales)
Родина:Онагрові (Onagraceae)
Рід:Енотера (Oenothera)
Вид:Енотера дворічна
(Oenothera biennis)

Термін

Назва рослини енотери походить від двох грецьких слів: oinos — «вино» і there — «бажання».[1]

Морфологічна характеристика

Стебло прямовисне, міцне (до 1 м заввишки), просте або слабо розгалужене, шерстисто-залотисто-волосисте, густо вкрите листками, при основі стебла прикоренева розетка. Листки чергові, досить великі (20 см завдовжки), видовжено-обернено-яйцеподібні або видовжені, тупі, гострокінцеві. Листкова пластинка цілісна, виїмчасто-зубчаста або майже цілокрая, коротко запушена, з обох боків матова, ясно-зелена. Нижні стеблові листки мають більш-менш довгі черешки та швидко засихають, нерідко мають червонуваті кінчики. Стеблові листки на коротких черешках, при основі клиноподібні. Верхні листки сидячі. Квіти запашні, правильні, з подвійною оцвітиною, сидячі, зібрані в довгі кінцеві китиці. Чашечка з тонкою довгою трубочкою, зверху розширена в 4-роздільний відгин. Частки чашечки ланцетні, відігнуті. Віночок роздільнопелюстковий, ясно-жовтий, пелюсток чотири (близько 20, мм завдовжки), з коротким нігтиком, помітно довші від тичинки. Тичинок вісім, з них чотири довші. Маточка одна, зав'язь нижня, стовпчик довгий з чотирилопатевою приймочкою. Плід — чотиригнізда, коротко циліндрична, чотиригранна коробочка (25-40 мм завдовжки). Насіння дрібне, без чубка.

Цвіте у червні — вересні. Заготовляють у районах поширення.

Поширення

Росте по всій Україні на піщаних ґрунтах, супісках та суглинках, лісокультурних площах, лісосіках. Рослина світлолюбна.

Практичне використання

Медодайна, кормова, харчова, лікарська, прядивна, олійна і декоративна рослина. Енотера — медодай, що дає пізній підтримуючий взяток. У кожній квітці є велика краплина нектару, легкодоступна бджолам та достатня для наповнення їх медового зобика. Медопродуктивність до 40 кг/га. Пилок з енотери бджоли не збирають. Він жовтого кольору, дуже липне до тіла бджоли та у польоті тягнеться за нею довгими нитками, які лишаються на прилітній дошці.

У народній медицині корені використовують при туберкульозі легенів, болях у грудях, суцвіття — при запаленні нирок та для промивання ран.

У молодому віці, коли стебло ще не огрубіло, енотеру добре поїдає худоба. Вона придатна для силосування, варене коріння поїдають свині. Стеблові волокна придатні для грубого прядива.

Енотера дворічна рослина, являє інтерес при освоєнні піщаних земель як фітомеліоратор. Як декоративну рослину рекомендують висівати в лісопарках на більш-менш родючих пісках, на залізничних і шосейних насипах та схилах.

У харчуванні

Насіння містить 28,4 % олії, за іншими даними — 40-50 %. У деяких країнах Західної Європи вирощують як олійну культуру (1 га посівів дає до 200 кг олії). Редькоподібне однорічне коріння можна споживати в їжу як сирими, так і вареними. З варених коренів готують каші чи пюре, кладуть в юшки. Рано навесні збирають також молоді ніжні листки прикореневої розетки для юшок.[2]

Обчищене від шкірки молоде стебло з квітками можна їсти сирим або смаженим. Квіти також їстівні і вживаються як делікатес.[3]

Галерея

Див. також

Примітки

  1. (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
  2. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.69
  3. Guido, S.; Guthmann, J.; Spiegelberger, R. (2013). Enzyklopädie Essbare Wildpflanzen: 2000 Pflanzen Mitteleuropas. AT-Verlag.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.